Закон про "ЗМІ"

[Andriy Kozak]

Розділ I.
Загальні Положення.​

Стаття 1. Свобода масової інформації.
Закон застосовується щодо редакції Weazel News, яка була заснована в штаті San Andreas та інших організацій, що отримали право на ведення журналістської діяльності.
У штаті San Andreas пошук, отримання, виробництво та розповсюдження масової інформації, установа засобів масової інформації, володіння, користування та розпорядження ними, виготовлення, придбання, зберігання та експлуатація технічних пристроїв та обладнання, матеріалів, призначених для виробництва та розповсюдження продукції засобів масової інформації, не підлягають обмеженням, за винятком передбачених законодавством Штату San Andreas.

Стаття 2. Засоби масової інформації. Основні поняття.
Масова інформація – призначені для необмеженого кола осіб друковані, аудіо-, аудіовізуальні та інші повідомлення та матеріали;
Засоби масової інформації - періодичне друковане видання, мережеве видання, телеканал, радіоканал, телепрограма, радіопрограма, відео-програма, кінохроніка, інша форма періодичного поширення масової інформації під постійним найменуванням (назвою);
Редакція засобів – організація, установа, підприємство чи громадянин, об'єднання громадян, здійснюють виробництво і випуск засобів;
Головний редактор – особа, яка очолює редакцію (незалежно від найменування посади) та приймає остаточні рішення щодо виробництва та випуску засобу масової інформації;
Журналіст – особа, яка займається редагуванням, створенням, збором або підготовкою повідомлень та матеріалів для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, пов'язана з нею трудовими чи іншими договірними відносинами або займається такою діяльністю за її уповноваженням;
Видавець – видавництво, інша установа, підприємство (підприємець), яке здійснює матеріально-технічне забезпечення виробництва продукції засобу масової інформації, а також прирівняна до видавця юридична особа або громадянин, для якого ця діяльність не є основною або не є основним джерелом доходу.
Weazel News – приватна комерційна організація, діяльність якої спрямована на пошук, отримання, виробництво та розповсюдження інформації.

Стаття 3. Неприпустимість цензури.
Цензура масової інформації, тобто вимога від редакції засобу масової інформації з боку посадових осіб, державних органів, організацій, установ чи громадських об'єднань попередньо узгоджувати повідомлення та матеріали (крім випадків, коли посадова особа є автором або інтерв'юваною), а також накладення заборони на поширення повідомлень та матеріалів, їх окремих частин - не допускається.
Створення та фінансування організацій, установ, органів чи посад, до завдань чи функцій яких входить здійснення цензури масової інформації, - не допускається.

Стаття 4. Неприпустимість зловживання свободою інформації.
Не допускається використання засобів масової інформації з метою вчинення кримінальних діянь, для розголошення відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, що спеціально охороняється законом, для поширення матеріалів, що містять публічні заклики до здійснення терористичної діяльності або публічно виправдовують тероризм, інших екстремістських матеріалів, а також пропагують порнографію, культ насильства та жорстокості та матеріалів, що містять нецензурну лексику.
Забороняються поширення в засобах масової інформації, а також в інформаційно-телекомунікаційних мережах відомостей про способи, методи розробки, виготовлення та використання, місця придбання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів, нових потенційно небезпечних психоактивних речовин, про способи та місця культивування рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини або їх прекурсори, пропаганда будь-яких переваг використання окремих наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, нових потенційно небезпечних психоактивних речовин, рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини або їх прекурсори, та поширення іншої інформації, поширення якої заборонено федеральними законами.
Забороняється розповсюдження у засобах масової інформації, а також в інформаційно-телекомунікаційних мережах відомостей, що містять інструкції з саморобного виготовлення вибухових речовин та вибухових пристроїв.
Забороняється поширення в засобах масової інформації, а також в інформаційно-телекомунікаційних мережах інформації, що містить пропозиції щодо продажу вогнепальної, холодної та іншої зброї. Виняток: реклама офіційно зареєстрованих магазинів зброї.
Забороняється поширення в засобах масової інформації, а також в інформаційно-телекомунікаційних мережах інформації про громадян та організації чи їх роботу, що містить у собі ознаки наклепів. Наклепом вважається будь-яка свідомо хибна інформація або інформація, яка не має ніякого законно отриманого підтвердження її правдивості. Докази правдивості інформації можуть не публікуватися а їх джерело може не вказуватися у кінцевому продукті, якщо на те є обгрунтовані причини, проте особа чи організація, яка опублікувала таку інформацію повинна зберігати ці докази на випадок судового провадження.

Стаття 5. Законодавство про засоби масової інформації.
Законодавство штату San Andreas про Weazel News складається з цього Закону та інших нормативних правових актів штату, що видаються відповідно до нього.

Розділ II.
Організація діяльності засобів масової інформації.​

Стаття 1. Засновник.
Засновником ЗМІ є Генеральний директор – юридична особа, яка несе відповідальність за весь склад організації, у тому числі за всі матеріали, відомості, апаратуру та техніку організації.
Інші особи не можуть бути засновником організації.

Стаття 2. Реєстрація засобів масової інформації.
Реєстрація організації, корпорації, малого підприємства, діяльність якого спрямована на інформування, відбуваєтьсяу порядку, встановленому законом “Про підприємницьку діяльність”.

Стаття 3. Неприпустимість повторної реєстрації.
Зареєстрований засіб масової інформації не може бути повторно зареєстрований у тому чи іншому органі реєстрації.

Стаття 4. Анулювання реєстрації.
Анулювання реєстрації, а саме вилучення ліцензії в організації може бути у разі, якщо:

● судовий орган ухвалив рішення про анулювання ліцензії;
● у разі несплати податків протягом 7 днів;
● змінився засновник організації.

Стаття 5. Положення про дію прав та обов'язків.
Права та обов'язки засновника та редакції, передбачені законом, починають діяти з моменту реєстрації засобу масової інформації, а передбачені статутом редакції – з моменту його затвердження. Засновник, редакція, видавець, розповсюджувач можуть додатково встановити на договірній основі взаємні права та обов'язки. Положення статуту та договорів не повинні суперечити цьому Закону та іншим актам законодавства Штату.

Стаття 6. Статут редакції.
Статут редакції ЗМІ приймається засновником.
У статуті редакції мають бути визначені:
1) права та обов'язки співробітників організації;
2) повноваження колективу журналістів – штатних співробітників редакції;
3) підстави та порядок припинення та призупинення діяльності засобу масової інформації;
4) положення про дисциплінарну відповідальність співробітників організації;
5) порядок затвердження та зміни статуту редакції, а також інші положення, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами.


Стаття 7. Договори.
Договором між засновником та редакцією (головним редактором) визначаються виробничі, майнові та фінансові відносини між ними: порядок виділення та використання коштів на утримання редакції, розподілу прибутку, утворення фондів та відшкодування збитків, зобов'язання засновника щодо забезпечення належних виробничих та соціально-побутових умов життя та праці працівників редакції. Стороною у договорі з редакцією може бути кожен співзасновник окремо чи всі співзасновники разом.
Договором між редакцією та видавцем визначаються виробничі, майнові та фінансові відносини між ними, взаємний розподіл видавничих прав, зобов'язання видавця щодо матеріально-технічного забезпечення виробництва продукції засобу масової інформації та відповідальність сторін.
Засновник, редакція (головний редактор) та видавець можуть укладати також інші договори між собою, а також з розповсюджувачем.

Розділ ІІІ.
Поширення масової інформації.​

Стаття 1. Порядок розповсюдження.
Перешкода розповсюдженню продукції засобів масової інформації, що здійснюється на законній підставі з боку громадян, об'єднань громадян, посадових осіб, підприємств, установ, організацій, державних органів - не допускається.
Поширення продукції ЗМІ вважається комерційним, якщо за неї стягується плата. Продукція, призначена для некомерційного розповсюдження, повинна мати позначку "Безкоштовно" і не може бути предметом комерційного розповсюдження.
Демонстрація відеозаписів програм у житлових приміщеннях, а також зняття одиничних копій з них, якщо при цьому не стягується плата прямо чи опосередковано, не вважається поширенням продукції засобу масової інформації у сенсі цього Закону.
У разі порушення редакцією, видавцем або розповсюджувачем майнових чи особистих немайнових прав авторів та в інших випадках, передбачених законом, поширення продукції засобу масової інформації може бути припинено за рішенням суду.

Стаття 2. Вихід в ефір.
Поширення продукції засобу масової інформації допускається лише після того, як уповноважений співробітник надав дозвіл на вихід у в ефір.

Стаття 3. Штучні перешкоди.
Створення штучних перешкод, що перешкоджають впевненому прийому радіо-, телепрограм, тобто поширенню радіо-, теле- та інших технічних сигналів у смузі частот, на яких здійснюється мовлення за ліцензією, тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства Штату.
Індустріальні перешкоди, тобто штучні перешкоди, що виникають під час експлуатації технічних пристроїв у процесі господарську діяльність, підлягають усунення з допомогою осіб, у власності (віданні) яких є джерела цих перешкод.

Стаття 4. Зберігання матеріалів радіо- та телепередач.
З метою забезпечення доказів, що мають значення для вирішення суперечок, редакція радіо-, телепрограми зобов'язана:
зберігати матеріали власних передач, що вийшли в ефір у записі;
фіксувати у реєстраційному журналі передачі, що вийшли в ефір.
У реєстраційному журналі зазначаються дата та час виходу в ефір, тема передачі, її автор, ведучий та учасники.
Терміни зберігання матеріалів, за якими була випущена інформація, становить 7 років (( 7 днів )).

Розділ IV.
Відносини ЗМІ із громадянами та організаціями.​

Стаття 1. Право отримання інформації.
Громадяни мають право на оперативне отримання через засоби масової інформації достовірних відомостей про діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій, громадських об'єднань, посадових осіб.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, організації, громадські об'єднання, їх посадові особи надають відомості про свою діяльність засобам масової інформації на запити редакцій, а також шляхом проведення прес-конференцій, розсилки довідкових та статистичних матеріалів та в інших формах.
Надання державними органами, органами місцевого самоврядування інформації про свою діяльність за запитами редакцій, якщо такі відносини не врегульовані законодавством Штату про засоби масової інформації, здійснюється відповідно до законодавства Штату, що регулює питання забезпечення доступу до інформації про діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування, в тому числі до інформації про діяльність судів у Штаті.

Стаття 2. Запит інформації.
Редакція має право вимагати інформацію про діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій, громадських об'єднань, їх посадових осіб. Запит інформації можливий як у усній, і у письмовій формах. Запитувану інформацію зобов'язані надавати керівники зазначених органів, організацій та об'єднань, їх заступники, працівники прес-служб чи інші уповноважені особи не більше їх компетенції.

Стаття 3. Відмова та відстрочка у наданні інформації.
Відмова у наданні запитуваної інформації можлива, тільки якщо вона містить відомості, що становлять державну, комерційну або іншу таємницю, що спеціально охороняється законом. Повідомлення про відмову вручається представнику редакції у триденний термін з дня отримання письмового запиту на інформацію. У повідомленні мають бути зазначені:
1) причини, через які запитувана інформація не може бути відокремлена від відомостей, що становлять таємницю, що спеціально охороняється законом;
2) посадова особа, яка відмовляє у наданні інформації;
3) дата ухвалення рішення про відмову.
Відстрочка у наданні запитуваної інформації припустима, якщо необхідна інформація не може бути подана у семиденний термін. Повідомлення про відстрочку вручається представнику редакції у триденний термін з дня отримання письмового запиту на інформацію. У повідомленні мають бути зазначені:
1) причини, з яких запитувана інформація може бути подана у семиденний термін;
2) дата, до якої буде представлена запитувана інформація;
3) посадова особа, яка встановила відстрочку;
4) дата ухвалення рішення про відстрочку.

Стаття 4. Право на спростування.
Громадянин чи організація вправі вимагати від редакції спростування відомостей, що не відповідають дійсності і ганьблять їх честь і гідність, які були поширені в даному засобі масової інформації. Таке право мають також законні представники громадянина, якщо сам громадянин немає можливості вимагати спростування. Якщо редакція засобу масової інформації має докази, що поширені ними відомості не відповідають дійсності, вона має спростувати їх у тому засобі масової інформації.
Якщо громадянин чи організація подали текст спростування, то розповсюдженню підлягає цей текст за умови його відповідності до вимог цього Закону. Редакція радіо-, телепрограми, зобов'язана поширити спростування, може надати громадянину чи представнику організації, який цього вимагає, можливість зачитати власний текст і передати його в записи.

Стаття 5. Підстави відмови у спростуванні.
У спростуванні має бути відмовлено, якщо ця вимога або поданий текст спростування:
1) є зловживанням свободою масової інформації
2) суперечить рішення суду, що набрало законної сили;
3) є анонімним.
У спростуванні може бути відмовлено:
1) якщо спростовуються відомості, які вже спростовані у цьому засобі масової інформації;
2) якщо вимога про спростування чи поданий текст його надійшли до редакції після одного року з дня поширення спростовуваних відомостей у цьому засобі масової інформації.

Розділ V.
Права та обов'язки журналіста.​

Стаття 1. Права журналіста.
Журналіст має право:
1. шукати, запитувати, отримувати та поширювати інформацію;
2. відвідувати державні органи та організації, підприємства та установи, органи громадських об'єднань або їх прес-служби;
3. отримувати доступ до документів і матеріалів, за винятком їх фрагментів, що містять відомості, що становлять державну, комерційну або іншу таємницю, що спеціально охороняється законом;
4. копіювати, публікувати, оголошувати чи в інший спосіб відтворювати документи та матеріали;
5. робити записи, у тому числі з використанням засобів аудіо- та відеотехніки, кіно- та фотозйомки
6. відвідувати спеціально охоронювані місця стихійних лих, аварій і катастроф, масових заворушень і масових скупчень громадян (не заважаючи роботі силових структур); бути присутніми на мітингах та демонстраціях;
7. перевіряти достовірність інформації, що йому повідомляється;
8. викладати свої особисті судження та оцінки у повідомленнях та матеріалах, призначених для поширення за його підписом;
9. відмовитися від підготовки за своїм підписом повідомлення або матеріалу, що суперечить його переконанням;
10. зняти свій підпис під повідомленням чи матеріалом, зміст якого, на його думку, було спотворено у процесі редакційної підготовки, або заборонити чи іншим чином обумовити умови та характер використання цього повідомлення;
11. розповсюджувати підготовлені ним повідомлення та матеріали за своїм підписом, під псевдонімом або без підпису.

Стаття 2. Обов'язки журналіста.
Журналіст зобов'язаний:
1. дотримуватися статуту редакції, з якою він перебуває у трудових відносинах;
2. перевіряти достовірність інформації, яку він повідомляє;
3. задовольняти прохання осіб, які надали інформацію, про вказівку на її джерело, а також про авторизацію цитованого висловлювання, якщо воно оголошується вперше;
4. зберігати конфіденційність інформації та (або) її джерела;
5. при отриманні інформації від громадян та посадових осіб повідомляти їх про проведення аудіо- та відеозапису, кіно- та фотозйомки;
6. повідомляти головного редактора про можливі позови та пред'явлення інших передбачених законом вимог у зв'язку з поширенням підготовленого ним повідомлення або матеріалу;
7. відмовитися від даного йому головним редактором чи редакцією завдання, якщо воно чи його виконання пов'язані з порушенням закону;
8. пред'являти під час здійснення професійної діяльності на першу вимогу редакційне посвідчення або інший документ, що засвідчує особу та повноваження журналіста;
9. дотримуватися заборони проведення ним передвиборної агітації, агітації з питань референдуму під час здійснення професійної діяльності.
При здійсненні професійної діяльності журналіст зобов'язаний поважати права, законні інтереси, честь та гідність громадян та організацій.
Держава гарантує журналісту у зв'язку із здійсненням ним професійної діяльності захист його честі, гідності, здоров'я, життя та майна як особі, яка виконує громадський обов'язок.

Стаття 3. Прихований запис.
Розповсюдження повідомлень та матеріалів, підготовлених з використанням прихованого аудіо- та відеозапису, кіно- та фотозйомки, допускається:
1) якщо це не порушує конституційних прав і свобод людини та громадянина;
2) якщо це необхідно для захисту суспільних інтересів та вжито заходів проти можливої ідентифікації сторонніх осіб;
3) якщо демонстрація запису провадиться за рішенням суду.
4) якщо йде пряме провадження журналістської діяльності.

Стаття 4. Відповідальність за утиск свободи масової інформації.
Утиск свободи масової інформації, тобто перешкоджання в будь-якій формі з боку громадян, посадових осіб державних органів та організацій, громадських об'єднань законної діяльності засновників, редакцій, видавців та розповсюджувачів продукції засобу масової інформації, а також журналістів, у тому числі за допомогою :
● Здійснення цензури;
● Втручання у діяльність та порушення професійної самостійності редакції;
● Незаконного припинення чи зупинення діяльності засобів інформації;
● Порушення права редакції на запит та отримання інформації;
● Незаконного вилучення, а також знищення тиражу або його частини;
● Примус журналіста до поширення чи відмови від поширення інформації;
● Встановлення обмежень на контакти з журналістом та передачу йому інформації, за винятком відомостей, що становлять державну, комерційну або іншу таємницю, що спеціально охороняється законом;
Порушення прав журналіста, встановлених цим Законом, - тягне за собою кримінальну, адміністративну, дисциплінарну або іншу відповідальність відповідно до законодавства Штату

Стаття 5. Відшкодування моральної шкоди.
Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові внаслідок поширення засобом масової інформації не відповідних дійсності відомостей, що ганьблять честь і гідність громадянина або завдали йому іншої немайнової шкоди, відшкодовується за рішенням суду засобом масової інформації, а також винними посадовими особами та громадянами у розмірі, що визначається судом.
Так само громадянин може безпосередньо звернутися до засновника організації, щоб отримати моральну компенсацію.