Розділ I.
Загальні положення
Загальні положення
Стаття 1. Слідство - це комплекс заходів щодо з'ясування обставин, пов'язаних із правопорушенням, для встановлення обставин та характеру правопорушення, а також осіб, винних у скоєнні правопорушення.
Стаття 2. Слідчі дії.
Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний ініціювати розслідування у таких випадках:
● Якщо працівник став безпосереднім очевидцем правопорушення.
● Якщо виявлено явні сліди злочину.
● Якщо потерпілі чи очевидці звернулися з проханням відреагувати на правопорушення, очевидцями якого вони не є.
Стаття 3. Принципи проведення розслідування:
1. Адекватність - співробітник зобов'язаний діяти професійно, не перевищуючи своїх посадових повноважень, і максимально точно розібратися у справі перш ніж робити висновки.
2. Невідкладність - співробітник зобов'язаний відреагувати на правопорушення та почати діяти без необґрунтованих зволікань.
Стаття 4. Передача справи.
У разі, якщо працівник з об'єктивних причин не може або не уповноважений продовжувати розслідування, він зобов'язаний передати його уповноваженому співробітнику з докладом усіх відомих обставин справи. А також передати підозрюваного, якщо його було затримано.
Стаття 5. Письмова звітність.
Справа має вестись з письмовою звітністю у випадках, передбачених внутрішнім регламентом, або у разі необхідності передачі справи до суду.
Стаття 6. Перелік слідчих дій:
● Порушення справи (прийняття заяви чи фіксація порушення).
● Допит (Свідків, потерпілих, підозрюваного, експертів).
● Оперативно-розшукові заходи (оголошення орієнтування).
● Затримання (короткочасне обмеження волі на час розслідування).
● Арешт (різновид кримінального покарання).
● Огляд.
● Обшук.
● Виїмка.
● Очна ставка.
● Впізнання.
● Огляд.
● Перевірка свідчень.
● Провадження судової експертизи.
● Контроль та запис переговорів.
● Трафік-стоп.
Стаття 7. Виконання службових обов'язків.
Під виконанням службових обов'язків співробітниками розуміється:
● Виконання посадових обов'язків, встановлених відповідно до статутів, внутрішніх актів, постанов, законів і кодексів Штату San-Andreas .
● Виконання наказів чи розпоряджень керівника (начальника) федерального чи територіального органу.
● Дії спрямовані на захист життя, здоров'я, честі та гідності особистості, суспільства та держави.
Стаття 8. За порушення вимог процесуального кодексу, порушення порядку здійснення процесуальних дій, керівництво такого співробітника повинне притягнути його до дисциплінарного стягнення у вигляді доган, переатестації, а за особливо грубе порушення - звільнення з державної структури.
Стаття 2. Слідчі дії.
Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний ініціювати розслідування у таких випадках:
● Якщо працівник став безпосереднім очевидцем правопорушення.
● Якщо виявлено явні сліди злочину.
● Якщо потерпілі чи очевидці звернулися з проханням відреагувати на правопорушення, очевидцями якого вони не є.
Стаття 3. Принципи проведення розслідування:
1. Адекватність - співробітник зобов'язаний діяти професійно, не перевищуючи своїх посадових повноважень, і максимально точно розібратися у справі перш ніж робити висновки.
2. Невідкладність - співробітник зобов'язаний відреагувати на правопорушення та почати діяти без необґрунтованих зволікань.
Стаття 4. Передача справи.
У разі, якщо працівник з об'єктивних причин не може або не уповноважений продовжувати розслідування, він зобов'язаний передати його уповноваженому співробітнику з докладом усіх відомих обставин справи. А також передати підозрюваного, якщо його було затримано.
Стаття 5. Письмова звітність.
Справа має вестись з письмовою звітністю у випадках, передбачених внутрішнім регламентом, або у разі необхідності передачі справи до суду.
Стаття 6. Перелік слідчих дій:
● Порушення справи (прийняття заяви чи фіксація порушення).
● Допит (Свідків, потерпілих, підозрюваного, експертів).
● Оперативно-розшукові заходи (оголошення орієнтування).
● Затримання (короткочасне обмеження волі на час розслідування).
● Арешт (різновид кримінального покарання).
● Огляд.
● Обшук.
● Виїмка.
● Очна ставка.
● Впізнання.
● Огляд.
● Перевірка свідчень.
● Провадження судової експертизи.
● Контроль та запис переговорів.
● Трафік-стоп.
Стаття 7. Виконання службових обов'язків.
Під виконанням службових обов'язків співробітниками розуміється:
● Виконання посадових обов'язків, встановлених відповідно до статутів, внутрішніх актів, постанов, законів і кодексів Штату San-Andreas .
● Виконання наказів чи розпоряджень керівника (начальника) федерального чи територіального органу.
● Дії спрямовані на захист життя, здоров'я, честі та гідності особистості, суспільства та держави.
Стаття 8. За порушення вимог процесуального кодексу, порушення порядку здійснення процесуальних дій, керівництво такого співробітника повинне притягнути його до дисциплінарного стягнення у вигляді доган, переатестації, а за особливо грубе порушення - звільнення з державної структури.
Розділ II.
Процес затримання
Процес затримання
Стаття 1. Затримання - це міра короткочасного (на строк до 1 години) позбавлення людини права на свободу, яка здійснюється на підставі Розділу 2 процесуального кодексу. Затримання не вважається мірою покарання, воно носить виключно позасудовий характер і в сукупності з іншими передбаченими законом засобами та методами дозволяє правоохоронцям зібрати необхідні відомості (достатню доказову базу) для вирішення питання про можливість або неможливість застосування до особи будь-якої відповідальності.
Примітка: Інкримінація статті на стадії затримання є незаконною і прирівнюється до порушення Конституційних прав громадян та презумпції невинності.
Уточнення: під інкримінацією розуміється звинувачення особи у скоєнні правопорушення. Під час затримання необхідно оголошувати саме підозру у вчиненні правопорушення
Стаття 2. Затримання підозрюваного.
Особа може бути затримана за підозрою у скоєнні правопорушення, за яке передбачено покарання особливою частиною адміністративно-кримінального кодексу, за наявності хоча б однієї з таких підстав:
● Коли особа застигнута в момент скоєння правопорушення або безпосередньо після його скоєння співробітником силової структури.
● Коли на підозрюваному, його одязі, при ньому чи у його оселі було виявлено явні сліди скоєння правопорушення.
● Коли є фото чи відео фіксація скоєного правопорушення цією особою.
● Якщо є нормативний документ або указ уповноваженої особи.
● Коли є орієнтування на транспортний засіб чи цю особу.
● Коли є свідчення мінімум 3-ох неупереджених свідків.
● Коли було подано заяву до правоохоронного органу.
● Якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
Стаття 3. Порядок затримання уповноваженою особою.
Затримання особи при веденні слідства проводиться в наступній послідовності:
● Одягнути наручники на підозрюваного.
● Надати підозрюваному можливість ознайомитися із шевроном/жетоном/бейджом, де вказано особистий знак з номером, що дозволяє ідентифікувати особу співробітника для подальших слідчих дій, або службове посвідчення. (не обов’язково, якщо підозрюваний уже ознайомлювався із ідентифікаційним знаком співробітника, що здійснює затримання протягом останніх 5-ти хвилин під час однієї ситуації)
● Роз'яснити підстави для затримання.
● Зачитати правило Міранди (на місці або під час транспортування).
● Провести первинний обшук зі встановленням особи затриманого (якщо поряд є загроза - може проводиться після транспортування затриманого до місця позбавлення волі або відомства відповідної силової/правоохоронної структури перед виконанням конституційних прав затриманого).
Примітка 1: Первинний обшук проводиться з метою ідентифікації небезпечних колючих, ріжучих знарядь, вогнепальної зброї, вибухових елементів та встановлення особи підозрюваного шляхом ознайомлення із документами, що були знайдені при ньому.
Примітка 2: Якщо встановленню особи затриманого заважає маска на обличчі затриманого, то слід запропонувати затриманому зняти її власноруч, або зірвати її, якщо затриманий відмовляється зняти, поводить себе неадекватно (кричить, перебиває, нецензурно висловлюється) чи становить небезпеку для оточуючих.
Примітка 3: Якщо встановленню особи затриманого перешкоджає відсутність документів чи інші обставини які не залежать від правоохоронця то встановлення особи може бути проведене після прибуття в відповідний правоохоронний орган.
Примітка 4: Визначити, що загрозою вважається помічені поруч особи які підозрюються у скоєнні злочину, велике скупчення людей, підозрілі машини, що знаходяться у скоєнні злочину, велике скупчення людей, підозрілі машини, що знаходяться в орієнтуванні, а також різнокольорові машини та люди в різнокольоровому одязі, які можуть бути схожі між собою.
● Доставити затриманого до відповідного правоохоронного органу, забезпечивши безпеку затриманому під час транспортування.
Примітка: забезпечення безпеки під час транспортування включає: пристебнути пасок безпеки, закрити двері авто.
● Надати право на Адвоката, Телефонний дзвінок. ( Запитати чи людина бажає скористатися своїми правами )
Правило Міранди:
“Ви маєте право зберігати мовчання. Все, що Ви скажете, може бути і буде використане проти Вас у суді. Ви маєте право на адвоката. Якщо Ви не можете сплатити послуги адвоката, він буде наданий Вам державою. Ви маєте право на телефонний дзвінок тривалістю не більше 5 хвилин. Ви розумієте Ваші права?”
Примітка1:
Співробітники зобов’язані зачитувати правило міранди два рази, проте за умов, що особа зрозуміла свої права з першозачитаного правила міранди, другий раз зачитувати не обов’язково.
Примітка2:
Співробітники зобов’язані зачитувати правило міранди дослівно, проте незначні відхилення від тексту, за умови, що громадянину було роз’яснено усі його права, не є підставою для подальшого звільнення затриманого. За неодноразове відхилення від тексту міранди співробітник може бути притягнутий до дисциплінарної чи іншої відповідальності.
Коментар до правила Міранди:
1. "Ви маєте право зберігати мовчання" - мається на увазі дача свідчень проти себе за нормою порушення законодавства за якою здійснюється затримання / арешт тієї чи іншої особи.
2. “Ви маєте право на адвоката” - мається на увазі право на присутність адвоката під час допиту; право на присутність під час проведення процесуальних дій в рамках затримання та арешту (крім випадків притягнення до відповідальності на основі нормативно-правового акту на арешт (ордеру, рішення суду, тощо) ); право на ознайомлення адвоката з причиною затримання/арешту (записом з боді-камери, свідченням свідків, документом, згідно якого здійснюється арешт); право на внесення застави, якщо така можливість передбачається; право оскаржити дії співробітників, що здійснювали затримання/арешт; право оскаржити рішення відповідно до якого було здійснено притягнення до відповідальності, крім рішень верховного суду.
Примітка: Під час виклику адвоката співробітник зобов'язаний повідомити про це за наступною формі в рацію департаменту : "Потрібен адвокат в ІТТ LSPD", але не зобов'язаний зупиняти процес затримання та слідства, однак співробітник не може розпочати процес арешту (крім випадків, коли є відповідний нормативно-правовий акт на арешт даної особи). Він зобов'язаний чекати відповідь від адвоката до рації департаменту протягом 3 хвилин . Після відповіді від адвоката, також зобов'язаний чекати ще 10 хвилин, які визнаються як 1 процесуальна пауза. У випадку якщо відповіді на запит не було отримано протягом 3 хвилин, співробітник має право продовжити процесуальні дії без адвоката.
3. “Ви маєте право на телефонний дзвінок, тривалістю не більше 5 хвилин” - мається на увазі право здійснити один телефонний дзвінок тривалістю не більше 5-ти хвилин з метою повідомити рідних про своє затримання/арешт або викликати приватного адвоката.
Примітка: після того, як приватний адвокат прийняв виклик, у нього є 10 хв, щоб прибути до ІТТ/відомства відповідної силової структури, після чого процесуальні дії продовжуються
Стаття 4. Затриманого може бути передано від одного співробітника силової структури іншому, причому основою затримання для того, хто прийняв підозрюваного є сам факт передачі йому особи. Передача може бути здійснення на будь-якій стадії затримання. Під час передачі затриманого між співробітниками однієї силової структури, один співробітник повинен запитати у іншого, чи погоджує той факт передачі. У випадку ствердної відповіді, вся відповідальність за проведення процесуальних дій переходить до цього співробітника. У випадку відмови, усі процесуальні дії проводяться первинним співробітником надалі. Під час передачі затриманого між співробітниками силових структур, співробітник, що передає затриманого зобов'язаний повідомити співробітнику, якому передає затриманого, свій шеврон / жетон / бейдж / посвідчення, роз’яснити причини затримання, а також надати усю доказову базу.
Стаття 5. Суб'єкти затримання .
У процесі затримання можуть брати участь :
● Співробітник або співробітники правоохоронних органів , що є безпосередніми ініціаторами процесуальних дій .
● Керівництво затриманого, у разі порушень АКК державним службовцем.
● Затриманий щодо якого проводяться процесуальні дії .
● Державний або приватний адвокат, якщо такий був викликаний .
Примітка: Приватний адвокат має мати діючу ліцензію на здійснення адвокатської діяльності а також затверджений нотаріусом договір із затриманим.
Державний адвокат надається державою безкоштовно тільки в ІТТ LSPD і FIB та території LSPD і FIB, у цьому випадку договір не потрібен, оскільки державний адвокат має трудовий договір з державою, яка надає громадянам адвоката відповідно до положень конституції.
● Прокурор.
Примітка: Ніяких інших третіх осіб у процесі затримання бути не може . Співробітники правоохоронних органів вправі вимагати відійти від місця затримання на 5 метрів всіх громадян .
Стаття 6. Повідомлення про затримання .
У випадку, якщо стало відомо, що затриманий за статтями АКК є державним службовцем, співробітник, який проводив затримання, зобов'язаний повідомити про це у рацію департаменту, звернувшись одночасно як і до керівництва державної структури, в якій перебуває затриманий, так і до прокуратури.
Стаття 7. Підстави звільнення підозрюваного .
Підозрюваний підлягає звільненню від відповідальності, якщо :
1. Не підтвердилась підозра у скоєнні правопорушення.
2. Затримання було здійснено з порушенням ( гл . II, ст.2, ст.3) процесуального Кодексу .
Примітка : Якщо людина затримана за підозру в скоєнні злочину, передбаченого федеральної статтею , то така особа не підлягає звільненню, а співробітник, який порушив порядок затримання, описаний у процесуальному кодексі, понесе відповідальність за допущені ним порушення.
3. Пройшло більше 1 години з моменту затримання і не було обрано запобіжний захід.
Примітка : Перебіг даного терміну зупиняється на час проведення допиту, також за рішенням Генеральної прокуратури процесуальний час може бути призупинено.
4. Укладено угоду зі слідством, у ході якої затриманий надав цінну інформацію для слідства .
5. Порушено Конституційні права громадянина.
Примітка: Не допускається затримання особи, яка скоїла правопорушення, за яке не передбачено покарання у вигляді взяття під варту. Якщо за таке правопорушення передбачається штраф чи відшкодування збитків, притягнення до відповідальності відбувається на місці скоєння правопорушення або в судовому порядку.
Виняток: Постанова або ордер прокуратури чи суду.
Стаття 8. Права затриманого :
1. Підозрюваний має право на один п'яти хвилинний телефонний дзвінок у присутності співробітника .
2. Підозрюваний має право на адвоката.
3. Підозрюваний має право зберігати мовчання (згідно коментарю до правила Міранди).
Стаття 9. Обов'язки співробітника , що виконує затримання :
1. Співробітник зобов'язаний вести відеозапис затримання, а також надати його адвокату/прокурору для ознайомлення за першою вимогою .
2. Співробітник зобов'язаний роз'яснити затриманому, адвокату або прокурору причини затримання за першою вимогою.
3. Співробітник , який виконує затримання, зобов'язаний надати цивільній особі нашивку/жетон/ бейдж / посвідчення , де вказано особистий знак з номером, що дозволяє ідентифікувати особистість співробітника для можливих подальших слідчих дій .
4. Співробітник при заповненні бланка арешту зобов'язаний вказати ідентифікаційний знак (жетон / шеврон / бейдж) всіх співробітників, що приймали участь у проведенні процесуальних дій. Якщо затриманого було передано від іншого співробітника, необхідно вказати ідентифікаційний знак співробітника, котрий передав йому затриманого.
Стаття 9.1 Формат ідентифікаційного знаку:
Жетони для співробітників LSPD:Примітка: Інкримінація статті на стадії затримання є незаконною і прирівнюється до порушення Конституційних прав громадян та презумпції невинності.
Уточнення: під інкримінацією розуміється звинувачення особи у скоєнні правопорушення. Під час затримання необхідно оголошувати саме підозру у вчиненні правопорушення
Стаття 2. Затримання підозрюваного.
Особа може бути затримана за підозрою у скоєнні правопорушення, за яке передбачено покарання особливою частиною адміністративно-кримінального кодексу, за наявності хоча б однієї з таких підстав:
● Коли особа застигнута в момент скоєння правопорушення або безпосередньо після його скоєння співробітником силової структури.
● Коли на підозрюваному, його одязі, при ньому чи у його оселі було виявлено явні сліди скоєння правопорушення.
● Коли є фото чи відео фіксація скоєного правопорушення цією особою.
● Якщо є нормативний документ або указ уповноваженої особи.
● Коли є орієнтування на транспортний засіб чи цю особу.
● Коли є свідчення мінімум 3-ох неупереджених свідків.
● Коли було подано заяву до правоохоронного органу.
● Якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
Стаття 3. Порядок затримання уповноваженою особою.
Затримання особи при веденні слідства проводиться в наступній послідовності:
● Одягнути наручники на підозрюваного.
● Надати підозрюваному можливість ознайомитися із шевроном/жетоном/бейджом, де вказано особистий знак з номером, що дозволяє ідентифікувати особу співробітника для подальших слідчих дій, або службове посвідчення. (не обов’язково, якщо підозрюваний уже ознайомлювався із ідентифікаційним знаком співробітника, що здійснює затримання протягом останніх 5-ти хвилин під час однієї ситуації)
● Роз'яснити підстави для затримання.
● Зачитати правило Міранди (на місці або під час транспортування).
● Провести первинний обшук зі встановленням особи затриманого (якщо поряд є загроза - може проводиться після транспортування затриманого до місця позбавлення волі або відомства відповідної силової/правоохоронної структури перед виконанням конституційних прав затриманого).
Примітка 1: Первинний обшук проводиться з метою ідентифікації небезпечних колючих, ріжучих знарядь, вогнепальної зброї, вибухових елементів та встановлення особи підозрюваного шляхом ознайомлення із документами, що були знайдені при ньому.
Примітка 2: Якщо встановленню особи затриманого заважає маска на обличчі затриманого, то слід запропонувати затриманому зняти її власноруч, або зірвати її, якщо затриманий відмовляється зняти, поводить себе неадекватно (кричить, перебиває, нецензурно висловлюється) чи становить небезпеку для оточуючих.
Примітка 3: Якщо встановленню особи затриманого перешкоджає відсутність документів чи інші обставини які не залежать від правоохоронця то встановлення особи може бути проведене після прибуття в відповідний правоохоронний орган.
Примітка 4: Визначити, що загрозою вважається помічені поруч особи які підозрюються у скоєнні злочину, велике скупчення людей, підозрілі машини, що знаходяться у скоєнні злочину, велике скупчення людей, підозрілі машини, що знаходяться в орієнтуванні, а також різнокольорові машини та люди в різнокольоровому одязі, які можуть бути схожі між собою.
● Доставити затриманого до відповідного правоохоронного органу, забезпечивши безпеку затриманому під час транспортування.
Примітка: забезпечення безпеки під час транспортування включає: пристебнути пасок безпеки, закрити двері авто.
● Надати право на Адвоката, Телефонний дзвінок. ( Запитати чи людина бажає скористатися своїми правами )
Правило Міранди:
“Ви маєте право зберігати мовчання. Все, що Ви скажете, може бути і буде використане проти Вас у суді. Ви маєте право на адвоката. Якщо Ви не можете сплатити послуги адвоката, він буде наданий Вам державою. Ви маєте право на телефонний дзвінок тривалістю не більше 5 хвилин. Ви розумієте Ваші права?”
Примітка1:
Співробітники зобов’язані зачитувати правило міранди два рази, проте за умов, що особа зрозуміла свої права з першозачитаного правила міранди, другий раз зачитувати не обов’язково.
Примітка2:
Співробітники зобов’язані зачитувати правило міранди дослівно, проте незначні відхилення від тексту, за умови, що громадянину було роз’яснено усі його права, не є підставою для подальшого звільнення затриманого. За неодноразове відхилення від тексту міранди співробітник може бути притягнутий до дисциплінарної чи іншої відповідальності.
Коментар до правила Міранди:
1. "Ви маєте право зберігати мовчання" - мається на увазі дача свідчень проти себе за нормою порушення законодавства за якою здійснюється затримання / арешт тієї чи іншої особи.
2. “Ви маєте право на адвоката” - мається на увазі право на присутність адвоката під час допиту; право на присутність під час проведення процесуальних дій в рамках затримання та арешту (крім випадків притягнення до відповідальності на основі нормативно-правового акту на арешт (ордеру, рішення суду, тощо) ); право на ознайомлення адвоката з причиною затримання/арешту (записом з боді-камери, свідченням свідків, документом, згідно якого здійснюється арешт); право на внесення застави, якщо така можливість передбачається; право оскаржити дії співробітників, що здійснювали затримання/арешт; право оскаржити рішення відповідно до якого було здійснено притягнення до відповідальності, крім рішень верховного суду.
Примітка: Під час виклику адвоката співробітник зобов'язаний повідомити про це за наступною формі в рацію департаменту : "Потрібен адвокат в ІТТ LSPD", але не зобов'язаний зупиняти процес затримання та слідства, однак співробітник не може розпочати процес арешту (крім випадків, коли є відповідний нормативно-правовий акт на арешт даної особи). Він зобов'язаний чекати відповідь від адвоката до рації департаменту протягом 3 хвилин . Після відповіді від адвоката, також зобов'язаний чекати ще 10 хвилин, які визнаються як 1 процесуальна пауза. У випадку якщо відповіді на запит не було отримано протягом 3 хвилин, співробітник має право продовжити процесуальні дії без адвоката.
3. “Ви маєте право на телефонний дзвінок, тривалістю не більше 5 хвилин” - мається на увазі право здійснити один телефонний дзвінок тривалістю не більше 5-ти хвилин з метою повідомити рідних про своє затримання/арешт або викликати приватного адвоката.
Примітка: після того, як приватний адвокат прийняв виклик, у нього є 10 хв, щоб прибути до ІТТ/відомства відповідної силової структури, після чого процесуальні дії продовжуються
Стаття 4. Затриманого може бути передано від одного співробітника силової структури іншому, причому основою затримання для того, хто прийняв підозрюваного є сам факт передачі йому особи. Передача може бути здійснення на будь-якій стадії затримання. Під час передачі затриманого між співробітниками однієї силової структури, один співробітник повинен запитати у іншого, чи погоджує той факт передачі. У випадку ствердної відповіді, вся відповідальність за проведення процесуальних дій переходить до цього співробітника. У випадку відмови, усі процесуальні дії проводяться первинним співробітником надалі. Під час передачі затриманого між співробітниками силових структур, співробітник, що передає затриманого зобов'язаний повідомити співробітнику, якому передає затриманого, свій шеврон / жетон / бейдж / посвідчення, роз’яснити причини затримання, а також надати усю доказову базу.
Стаття 5. Суб'єкти затримання .
У процесі затримання можуть брати участь :
● Співробітник або співробітники правоохоронних органів , що є безпосередніми ініціаторами процесуальних дій .
● Керівництво затриманого, у разі порушень АКК державним службовцем.
● Затриманий щодо якого проводяться процесуальні дії .
● Державний або приватний адвокат, якщо такий був викликаний .
Примітка: Приватний адвокат має мати діючу ліцензію на здійснення адвокатської діяльності а також затверджений нотаріусом договір із затриманим.
Державний адвокат надається державою безкоштовно тільки в ІТТ LSPD і FIB та території LSPD і FIB, у цьому випадку договір не потрібен, оскільки державний адвокат має трудовий договір з державою, яка надає громадянам адвоката відповідно до положень конституції.
● Прокурор.
Примітка: Ніяких інших третіх осіб у процесі затримання бути не може . Співробітники правоохоронних органів вправі вимагати відійти від місця затримання на 5 метрів всіх громадян .
Стаття 6. Повідомлення про затримання .
У випадку, якщо стало відомо, що затриманий за статтями АКК є державним службовцем, співробітник, який проводив затримання, зобов'язаний повідомити про це у рацію департаменту, звернувшись одночасно як і до керівництва державної структури, в якій перебуває затриманий, так і до прокуратури.
Стаття 7. Підстави звільнення підозрюваного .
Підозрюваний підлягає звільненню від відповідальності, якщо :
1. Не підтвердилась підозра у скоєнні правопорушення.
2. Затримання було здійснено з порушенням ( гл . II, ст.2, ст.3) процесуального Кодексу .
Примітка : Якщо людина затримана за підозру в скоєнні злочину, передбаченого федеральної статтею , то така особа не підлягає звільненню, а співробітник, який порушив порядок затримання, описаний у процесуальному кодексі, понесе відповідальність за допущені ним порушення.
3. Пройшло більше 1 години з моменту затримання і не було обрано запобіжний захід.
Примітка : Перебіг даного терміну зупиняється на час проведення допиту, також за рішенням Генеральної прокуратури процесуальний час може бути призупинено.
4. Укладено угоду зі слідством, у ході якої затриманий надав цінну інформацію для слідства .
5. Порушено Конституційні права громадянина.
Примітка: Не допускається затримання особи, яка скоїла правопорушення, за яке не передбачено покарання у вигляді взяття під варту. Якщо за таке правопорушення передбачається штраф чи відшкодування збитків, притягнення до відповідальності відбувається на місці скоєння правопорушення або в судовому порядку.
Виняток: Постанова або ордер прокуратури чи суду.
Стаття 8. Права затриманого :
1. Підозрюваний має право на один п'яти хвилинний телефонний дзвінок у присутності співробітника .
2. Підозрюваний має право на адвоката.
3. Підозрюваний має право зберігати мовчання (згідно коментарю до правила Міранди).
Стаття 9. Обов'язки співробітника , що виконує затримання :
1. Співробітник зобов'язаний вести відеозапис затримання, а також надати його адвокату/прокурору для ознайомлення за першою вимогою .
2. Співробітник зобов'язаний роз'яснити затриманому, адвокату або прокурору причини затримання за першою вимогою.
3. Співробітник , який виконує затримання, зобов'язаний надати цивільній особі нашивку/жетон/ бейдж / посвідчення , де вказано особистий знак з номером, що дозволяє ідентифікувати особистість співробітника для можливих подальших слідчих дій .
4. Співробітник при заповненні бланка арешту зобов'язаний вказати ідентифікаційний знак (жетон / шеврон / бейдж) всіх співробітників, що приймали участь у проведенні процесуальних дій. Якщо затриманого було передано від іншого співробітника, необхідно вказати ідентифікаційний знак співробітника, котрий передав йому затриманого.
Стаття 9.1 Формат ідентифікаційного знаку:
Вище керівництво (Шеф та заступники) - [LSPD | Посада | Ім’я Прізвище]
Cadet - [LSPD | Cadet №1XX | Ім’я Прізвище]
PAI - [LSPD | PAI №2XX | Ім’я Прізвище]
PD - [LSPD | PD №3XX | Ім’я Прізвище]
IAD - [LSPD | IAD №4XX | Ім’я Прізвище]
SWAT - [LSPD | SWAT №5XX | Ініціали]
DB - [LSPD | DB №6XX | Ініціали]
ASD - [LSPD | ASD №7XX | Ініціали]
Бейджі для FIB:
Вище керівництво (Директор та заступники) - [FIB | Посада | Ім’я Прізвище]
HRB - [FIB | HRB №YXX | Ім’я Прізвище] NSB, ATB - [FIB | Відділ №YXX | Ініціали]
Академія FIB - [FIB | Academy №YXX | Ім’я Прізвище]
CID - [FIB | CID №YXX]
Жетони для USSS:
Вище керівництво (Директор та заступники) - [USSS | Посада | Ім’я Прізвище]
UD - [USSS | UD №YXX | Ім’я Прізвище]
ATD - [USSS | ATD №YXX | Ініціали]
SAD - [USSS | SAD | №YXX]
Шеврони для SANG:
7 Headquarters Division - Вище керівництво (Генерал та генерал-лейтенанти) - [SANG | Номер та назва дивізії | Звання | Ім’я Прізвище]
Комендант форту - [SANG | Номер та назва дивізії | Commandant | Звання | Ім'я Прізвище]
Заступники коменданта форту - [SANG | Номер та назва дивізії | Deputy commandant | Звання | Ім'я Прізвище]
Генерал-майори - [SANG | Номер та назва дивізії №YXX | Звання | Ім’я Прізвище]
2 Training Division - [SANG | Номер та назва дивізії №YXX | Звання | Ім’я Прізвище]
12 Infantry Division - [SANG | Номер та назва дивізії №YXX | Звання | Ім’я Прізвище]
28 Special Operation Division - [SANG | Номер та назва дивізії №YXX | Позивний]
Примітка: “Y” у персональному ідентифікаційному номері позначає номер відділу, “ХХ” - номер співробітника у межах відділу, наприклад номер керівника відділу PD LSPD: №101. Якщо в межах відділу/підрозділу було видано більше 99-ти унікальних ідентифікаційних знаків, тим самим вичерпавши діапазон можливої нумерації, дозволяється видавати ідентифікаційні знаки із 3-х значним номером співробітника в межах відділу.
Приклад: №Y1XX “N” у персональному ідентифікаційному номері позначає номер батальйону “I” або “II“.
Примітка: Використання ідентифікаційного знаку, що не відповідає зазначеній формі, прирівнюється до його підробки
Примітка: Неправильний ідентифікаційний знак не є підставою для припинення процесу затримання.
Стаття 10. Затримання державних співробітників .
1. У разі якщо відомо те, що затриманий є державним службовцем, співробітник, який проводив затримання, зобов'язаний викликати керівництво затриманого та співробітника Прокуратури Штату Сан-Андреас. На час очікування відповіді зазначених осіб, час затримання заморожується, але не більше, ніж на 15 хвилин;
Примітка 1: у випадку неможливості прибуття співробітника Прокуратури та/або Керівництва, процедура поновлюється . У випадку відповіді прокурора та/або керівництва в рацію департаменту, час затримання заморожується до його приїзду .
Примітка 2: у випадку неможливості прибуття керівника затриманого , прокурор або особа , яка проводить затримання , зобов'язане у найкоротші терміни повідомити керівництво затриманого про затримання підлеглого. У випадку підтвердження провини підпорядкованого, роботодавець зобов'язується негайно припинити з ним трудові відносини .
Примітка 3: факт причетності затриманого до державних організацій може бути встановлено тільки шляхом ідентифікації його відношення до державних організацій через наявність жетона / бейджа / шеврона / посвідчення, тощо, або у разі підтвердження його особи через базу даних Штату Сан-Андреас.
2. Після приїзду керівництва затриманого та співробітника Прокуратури Штата Сан-Андреас , співробітником , який здійснив затримання , повинні бути представлені докази вчинення правопорушення затриманим. Співробітник Прокуратури дає оцінку правомірності затримання та встановлює наявність складу злочину чи провини у дії ( або бездіяльності ). У випадку , якщо співробітник Прокуратури не визнає наявності складу злочину чи провини у дії ( або бездіяльності ) або не згоден із рішенням співробітника , що здійснює затримання , справа передається до суду, а затриманий співробітник моментально усувається до повного закінчення розгляду або постанови / рішення суду .
3. У разі якщо співробітник Прокуратури визнає наявність складу злочину у дії ( або бездіяльності ) затриманого , керівництво затриманого зобов'язано припинити з ним трудові відносини , співробітник зобов'язаний зафіксувати своє рішення документально протягом 6 годин з моменту виносу вердикту , а процесуальні дії щодо нього продовжуються .
Примітка : Якщо співробітник держ.організації не повідомив уповноваженій особі, яка виробляє затримання про свою належності до держ.організації , то уповноважена особа звільняється від відповідальності за порушення гл.2 ст.10.
Стаття 11. Повноваження щодо затримання держ.службовця регламентуються згідно із законом про структуру що проводила затримання .
Стаття 12. Суміжним етапом затримання та арешту є, за необхідності, привід підозрюваного у місця позбавлення свободи для подальших слідчих дій .
Стаття 13. Особливий порядок затримання на підставі ордерів та інших нормативних документів .
У випадку, якщо уповноваженим співробітником уряду було видано ордер, рішення суду або інший нормативний документ на арешт особи, співробітник, що проводить арешт зобов'язаний:
1. Затримати особу у наступному порядку:
● Одягнути наручники на підозрюваного;
● представитися, надати можливість ознайомитися із ідентифікаційним знаком (жетоном/бейджом/шевроном/посвідченням);
● оголосити про підозру;
● ознайомити затриманого із його правами (зачитати правило міранди);
● провести первинний обшук.
2. Якщо особу було підтверджено - здійснити арешт у порядку зазначеном у Розділі 3 статтею 5 цього закону.
Розділ III.
Процес арешту
Процес арешту
Стаття 1. Адміністративний арешт – це різновид адміністративного покарання, при якому особа піддається обмеженню волі на термін, передбачений адміністративними статтями АКК SA.
Арешт (кримінальний) – це різновид кримінального покарання, при якому особа позбавляється права на волю на термін, передбачений кримінальними статтями АКК SA.
Стаття 2. Порядок арешту .
Якщо в ході слідчих дій буде доведено вину затриманого , то співробітником правоохоронних органів , після затримання необхідно здійснити арешт особи у наступній послідовності :
● Здійснити вторинний обшук .
Примітка : При вторинному обшуку необхідно зробити вилучення усієї холодної та вогнепальної зброї та нелегальних предметів.
● Встановити особу затриманого, якщо це потрібно для уточнення даних(не обов’язково якщо це було здійснено до цього).
● Здійснити фотофіксацію затриманого на статичному фоні
● Роз'яснити причину арешту підозрюваному (інкримінувати порушені статті).
● Притягнути до адміністративної чи кримінальної відповідальності у вигляді та розмірі, встановленому статтями особливої частини Адміністративно-Кримінального кодексу та/або рішенням суду чи прокуратури.
● Заповнити звітність в “Database” про притягнення винного до відповідальності та призначення йому покарання протягом 15-ти хвилин після призначення покарання.
Примітка до п.5: Завжди пропонувати спочатку штраф при притягненні до відповідальності, якщо покарання за порушення передбачає сплату штрафу.Арешт (кримінальний) – це різновид кримінального покарання, при якому особа позбавляється права на волю на термін, передбачений кримінальними статтями АКК SA.
Стаття 2. Порядок арешту .
Якщо в ході слідчих дій буде доведено вину затриманого , то співробітником правоохоронних органів , після затримання необхідно здійснити арешт особи у наступній послідовності :
● Здійснити вторинний обшук .
Примітка : При вторинному обшуку необхідно зробити вилучення усієї холодної та вогнепальної зброї та нелегальних предметів.
● Встановити особу затриманого, якщо це потрібно для уточнення даних(не обов’язково якщо це було здійснено до цього).
● Здійснити фотофіксацію затриманого на статичному фоні
● Роз'яснити причину арешту підозрюваному (інкримінувати порушені статті).
● Притягнути до адміністративної чи кримінальної відповідальності у вигляді та розмірі, встановленому статтями особливої частини Адміністративно-Кримінального кодексу та/або рішенням суду чи прокуратури.
● Заповнити звітність в “Database” про притягнення винного до відповідальності та призначення йому покарання протягом 15-ти хвилин після призначення покарання.
Виключення до примітки до п.5: порушник є рецидивістом.
Стаття 3. Співробітники FIB/USSS під прикриттям, після затримання підозрюваного, зобов'язані передати затриману особу співробітнику при виконанні, який не знаходиться під прикриттям, для подальших слідчих дій та арешту.
Виняток: крайня необхідність, що виникла у зв’язку із відсутністю вільних співробітників при виконанні.
Примітка: якщо в результаті процесуальних дій було розсекречено особу співробітника під прикриттям, він може отримати відповідне покарання, не зважаючи на вище описаний виняток, за рішенням генерального прокурора чи суду.
Стаття 4. Повноваження співробітників під час проведення арешту.
1. Співробітники FIB /LSPD можуть розміщувати затриманих у місцях позбавлення волі або виписувати адміністративні чи кримінальні штрафи у межах своїх повноважень.
2. Співробітники SANG/USSS зобов'язані передавати затриманих іншим співробітникам держ.структур , що знаходяться в місці оформлення після проведення власних слідчих дій для притягнення винного до відповідальності (призначення покарання).
Стаття 5. Особливий порядок арешту на підставі ордерів та інших нормативних документів .
У випадку, якщо уповноваженим співробітником уряду було видано ордер, рішення суду або інший нормативний документ на арешт особи, співробітник, що проводить арешт зобов'язаний:
● Конвоювати заарештованого до ІТТ/відомства відповідної силової структури.
● У випадку, якщо заарештовано держслужбовця, викликається його керівництво для звільнення заарештованого з місця його роботи, якщо це не було зроблено раніше. У разі неявки керівництва протягом 15 хвилин , продовжуються дії, передбачені даною статтею, з наступним його звільненням із займаної посади. Якщо заарештовано цивільну особу - даний етап пропускається.
● Надати можливість здійснити 1 телефонний дзвінок тривалістю не більше 5 хвилин з метою повідомити рідних або приватного адвоката про своє затримання (забезпечити виконання його конституційних прав).
● Провести допит, якщо є підстави для його проведення (підстави вважати, що заарештований володіє інформацією про порушення, які не вказані в ордері). Якщо підстав для проведення допиту не має - даний етап пропускається.
● Провести вторинний обшук з подальшим вилученням усіх нелегальних предметів.
● Здійснити фотофіксацію затриманого на статичному фоні.
● Притягнути до адміністративної чи кримінальної відповідальності у вигляді та розмірі, встановленому у документі, на основі якого здійснюється арешт.
● Заповнити звітність в “Database” про притягнення винного до відповідальності та призначення йому покарання протягом 15-ти хвилин після призначення покарання.
Примітка: При публікації ордеру чи іншого нормативно-правового акту на арешт особа негайно оголошується в розшук, крім випадків, коли особа вже затримана на момент публікації відповідного документу.
Уточнення: під час арешту, особа, щодо якої він здійснюється, не підозрюється у скоєнні правопорушення, а вважається винною у його скоєні (інкримінація статті).
Примітка: При притягнені до відповідальності на основі нормативно-правового акту на арешт, адвокат має право бути присутнім виключно на допиті чи для забезпечення можливості виходу під заставу. Також адвокат має право ознайомитися із документом, на основі якого було здійснено арешт та запросити матеріали справи для оскарження рішення про призначення покарання (крім рішень Верховного суду) або дій співробітників, що здійснювали затримання та арешт, у суді.
Розділ IV.
Фото та відео фіксація
Фото та відео фіксація
Стаття 1. Здійснення фіксації .
Співробітник правоохоронних органів або його напарник, що є безпосереднім свідком скоєння правопорушення та проведення процесуальних дій щодо затриманого, зобов'язані вести відеофіксацію під час вчинення правопорушення зі сторони цивільних / державних осіб у будь -якій формі, а також проведення процесуальних дій із зафіксованим фактом правопорушення .
Стаття 2. Строки зберігання фіксації .
1. Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний зберігати відеофіксацію на захищених серверах організації протягом 72 годин з моменту запису.
2. Якщо щодо співробітника подана позовна заява / звернення до прокуратури, то такий співробітник не має права видаляти будь-які записи, що стосуються того чи іншого у справі на якийсь час дослідницькою перевірки , розслідування .
Примітка: Співробітник повинен бути повідомленний про початок розглядів зі сторони прокуратури .
Співробітник правоохоронних органів або його напарник, що є безпосереднім свідком скоєння правопорушення та проведення процесуальних дій щодо затриманого, зобов'язані вести відеофіксацію під час вчинення правопорушення зі сторони цивільних / державних осіб у будь -якій формі, а також проведення процесуальних дій із зафіксованим фактом правопорушення .
Стаття 2. Строки зберігання фіксації .
1. Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний зберігати відеофіксацію на захищених серверах організації протягом 72 годин з моменту запису.
2. Якщо щодо співробітника подана позовна заява / звернення до прокуратури, то такий співробітник не має права видаляти будь-які записи, що стосуються того чи іншого у справі на якийсь час дослідницькою перевірки , розслідування .
Примітка: Співробітник повинен бути повідомленний про початок розглядів зі сторони прокуратури .
Розділ V.
Обшук
Обшук
Стаття 1. Особистий обшук громадян допускається у наступних випадках:
● Під час затримання / арешту .
● За наявності відповідного ордера.
● У випадках, передбачених законом “Про надзвичайний та воєнний стан”.
● У місцях, призначених для риболовлі та/або мисливських угіддях.
● Якщо особа підходить під орієнтування (з фіксацією факту розміщення особи в орієнтування/розшук).
● Відповідно до статті 4 даного розділу.
Виняток: Особистий обшук проводиться залежно від обставин згідно р. 2 і р. 3.
Стаття 2. Обшук житла та приватної власності проводиться тільки за наявності відповідного ордера.
Стаття 3. Обшук особистого автомобіля може проводитися без ордера в наступних випадках :
1. Якщо було зафіксовано вчинення порушення АКК SA власником/водієм, причому необхідно мати відеозапис порушення.
2. Якщо у підозрюваного під час особистого обшуку було виявлено державну/нелегальну зброю , а також наркотичні засоби, у присутності власника автомобіля.
3. Знаходження транспортного засобу на території призначеній для рибальства у присутності власника автомобіля .
4. За умови , якщо транспортний засіб знаходиться в орієнтуванні .
5. За умови , якщо на автомобілі закріплені державні номери, які не відповідають зазначеним у техпаспорті.
6. За умови , якщо на автомобілі не закріплені державні номери.
7. У випадках, передбачених законом “Про надзвичайний та військовий стан”.
Стаття 4. Співробітники USSS мають повне право здійснювати особистий обшук громадян, які відвідують будівлю Мерії чи знаходяться у безпосередній близькості до особи чи території, яка охороняється співробітниками USSS або за санкцією перших осіб.
Виняток: Особи, щодо яких не допускається особистий обшук відповідно до законодавчої бази.
● Під час затримання / арешту .
● За наявності відповідного ордера.
● У випадках, передбачених законом “Про надзвичайний та воєнний стан”.
● У місцях, призначених для риболовлі та/або мисливських угіддях.
● Якщо особа підходить під орієнтування (з фіксацією факту розміщення особи в орієнтування/розшук).
● Відповідно до статті 4 даного розділу.
Виняток: Особистий обшук проводиться залежно від обставин згідно р. 2 і р. 3.
Стаття 2. Обшук житла та приватної власності проводиться тільки за наявності відповідного ордера.
Стаття 3. Обшук особистого автомобіля може проводитися без ордера в наступних випадках :
1. Якщо було зафіксовано вчинення порушення АКК SA власником/водієм, причому необхідно мати відеозапис порушення.
2. Якщо у підозрюваного під час особистого обшуку було виявлено державну/нелегальну зброю , а також наркотичні засоби, у присутності власника автомобіля.
3. Знаходження транспортного засобу на території призначеній для рибальства у присутності власника автомобіля .
4. За умови , якщо транспортний засіб знаходиться в орієнтуванні .
5. За умови , якщо на автомобілі закріплені державні номери, які не відповідають зазначеним у техпаспорті.
6. За умови , якщо на автомобілі не закріплені державні номери.
7. У випадках, передбачених законом “Про надзвичайний та військовий стан”.
Стаття 4. Співробітники USSS мають повне право здійснювати особистий обшук громадян, які відвідують будівлю Мерії чи знаходяться у безпосередній близькості до особи чи території, яка охороняється співробітниками USSS або за санкцією перших осіб.
Виняток: Особи, щодо яких не допускається особистий обшук відповідно до законодавчої бази.
Розділ VI.
Принципи процесуального кодексу
Принципи процесуального кодексу
Стаття 1. Презумпція невинності.
1. Обвинувачений вважається невинним, доки його винність у скоєнні правопорушення не буде доведена.
2. Підозрюваний чи обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність. Тягар доведення обвинувачення та спростування аргументів, що наводяться на захист підозрюваного або обвинуваченого, лежить на боці обвинувачення.
3. Усі сумніви у винності обвинуваченого, які не можуть бути усунені у порядку, встановленому цим Кодексом, тлумачаться на користь обвинуваченого.
4. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.
5. Громадянин, чию особу або майно було піддано необґрунтованому обшуку чи арешту, має право оскаржити це у суді. У такій судовій справі сторона, яка проводила затримання, має довести правомірність своїх дій.
Стаття 2. Неприпустимі докази.
Докази, отримані з порушенням вимог законодавства, є неприпустимими.
Неприпустимі докази не мають юридичної сили і не можуть бути покладені в основу звинувачення.
1. До неприпустимих доказів відносяться всі речові докази, аудіо та відеозаписи, результати прослуховування, отримані з порушенням закону, слідчі дії, проведені з порушенням закону, а також допити підозрюваних і обвинувачених, якщо орган розслідування, який проводив допит, не може довести, що такий підозрюваний або обвинувачений був ознайомлений зі своїми правами до допиту або під час затримання/арешту, неповні фото - і відео - докази, а також обробленими сторонніми ресурсами.
2. Показання потерпілого, свідка, засновані на здогадках, припущенні, слуху, а також свідчення свідка, який не може вказати джерело своєї обізнаності.
3. Докази, здобуті незаконним шляхом, коли було порушено положення чинних нормативно-правових актів (вилучення зброї без належних на те підстав, без ордера на обшук особистого транспорту, медіаматеріали піддані монтажу/склейкам, докази здобуті шляхом погроз та шантажу тощо).
4. Будь-яка інформація, отримана від затриманого під час допиту до того, як йому було зачитано його права, навіть якщо є аудіо або відеозапис, де обвинувачений дає свідчення проти себе.1. Обвинувачений вважається невинним, доки його винність у скоєнні правопорушення не буде доведена.
2. Підозрюваний чи обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність. Тягар доведення обвинувачення та спростування аргументів, що наводяться на захист підозрюваного або обвинуваченого, лежить на боці обвинувачення.
3. Усі сумніви у винності обвинуваченого, які не можуть бути усунені у порядку, встановленому цим Кодексом, тлумачаться на користь обвинуваченого.
4. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.
5. Громадянин, чию особу або майно було піддано необґрунтованому обшуку чи арешту, має право оскаржити це у суді. У такій судовій справі сторона, яка проводила затримання, має довести правомірність своїх дій.
Стаття 2. Неприпустимі докази.
Докази, отримані з порушенням вимог законодавства, є неприпустимими.
Неприпустимі докази не мають юридичної сили і не можуть бути покладені в основу звинувачення.
1. До неприпустимих доказів відносяться всі речові докази, аудіо та відеозаписи, результати прослуховування, отримані з порушенням закону, слідчі дії, проведені з порушенням закону, а також допити підозрюваних і обвинувачених, якщо орган розслідування, який проводив допит, не може довести, що такий підозрюваний або обвинувачений був ознайомлений зі своїми правами до допиту або під час затримання/арешту, неповні фото - і відео - докази, а також обробленими сторонніми ресурсами.
2. Показання потерпілого, свідка, засновані на здогадках, припущенні, слуху, а також свідчення свідка, який не може вказати джерело своєї обізнаності.
3. Докази, здобуті незаконним шляхом, коли було порушено положення чинних нормативно-правових актів (вилучення зброї без належних на те підстав, без ордера на обшук особистого транспорту, медіаматеріали піддані монтажу/склейкам, докази здобуті шляхом погроз та шантажу тощо).
Розділ VII.
Охорона прав і свобод громадянина
Охорона прав і свобод громадянина
Стаття 1. Суд, прокурор, правоохоронці зобов'язані роз'яснювати підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, а також іншим учасникам розслідування або судочинства, обов'язки та відповідальність і забезпечувати можливість здійснення цих прав.
Стаття 2. За наявності достатніх даних про те, що потерпілому, свідку, іншим учасникам розслідування або судочинства, а також їхнім близьким родичам загрожують убивством, застосуванням насильства, правоохоронні органи вживають у межах своєї компетенції щодо зазначених осіб будь-яких заходів безпеки.
Стаття 3. Суд, прокурор, співробітник правоохоронних органів зобов'язані негайно звільнити будь-якого незаконно затриманого або позбавленого волі людини.
Стаття 4. Особа, щодо якої в якості запобіжного заходу обрано взяття під варту, а також особа, яка затримана за підозрою у скоєнні правопорушення, повинна утримуватися в умовах, що виключають загрозу його життю та здоров'ю.
Стаття 5. Обмеження права громадянина на таємницю листування, телефонних та інших переговорів допускається лише на підставі ордера.
Стаття 2. За наявності достатніх даних про те, що потерпілому, свідку, іншим учасникам розслідування або судочинства, а також їхнім близьким родичам загрожують убивством, застосуванням насильства, правоохоронні органи вживають у межах своєї компетенції щодо зазначених осіб будь-яких заходів безпеки.
Стаття 3. Суд, прокурор, співробітник правоохоронних органів зобов'язані негайно звільнити будь-якого незаконно затриманого або позбавленого волі людини.
Стаття 4. Особа, щодо якої в якості запобіжного заходу обрано взяття під варту, а також особа, яка затримана за підозрою у скоєнні правопорушення, повинна утримуватися в умовах, що виключають загрозу його життю та здоров'ю.
Стаття 5. Обмеження права громадянина на таємницю листування, телефонних та інших переговорів допускається лише на підставі ордера.
Розділ VIII.
Право на оскарження дій під час затримання
Право на оскарження дій під час затримання
Стаття 1. Громадянин має право оскаржити дії правоохоронних служб, подавши скаргу на співробітника керівнику відповідного відомства. Керівник має право стягнути дисциплінарну та кримінальну відповідальність зі свого співробітника та скасувати рішення, винесені таким співробітником.
Стаття 2. Громадянин має право звернутися зі скаргою на співробітника правоохоронного відомства Міністерству Юстиції, після чого ініціюється діловодство та порушення кримінальної справи проти працівника, якщо буде виявлено порушення.
Стаття 3. Громадянин має право оскаржити дії правоохоронців подав позов до суду. Під час судового розгляду працівник, який проводив затримання, виступатиме з боку обвинувачення, і повинен буде довести обґрунтованість своїх дій.
Стаття 4. Громадянам надається 48 годин з моменту затримання або винесення покарання для подання оскарження дій правоохоронців, після чого рішення, винесені правоохоронцями, набирають законної сили.
Стаття 2. Громадянин має право звернутися зі скаргою на співробітника правоохоронного відомства Міністерству Юстиції, після чого ініціюється діловодство та порушення кримінальної справи проти працівника, якщо буде виявлено порушення.
Стаття 3. Громадянин має право оскаржити дії правоохоронців подав позов до суду. Під час судового розгляду працівник, який проводив затримання, виступатиме з боку обвинувачення, і повинен буде довести обґрунтованість своїх дій.
Стаття 4. Громадянам надається 48 годин з моменту затримання або винесення покарання для подання оскарження дій правоохоронців, після чого рішення, винесені правоохоронцями, набирають законної сили.
Розділ IX.
Випуск громадян під заставу
Випуск громадян під заставу
Стаття 1. Випускати громадян під заставу мають право лише адвокати, які перебувають у колегії, з повним списком колегії адвокатів можна ознайомитись у відповідному розділі на порталі штату.
Розділ X.
Стадії застосування сили
Стадії застосування сили
Стаття 1. Стадії застосування сили – послідовність та класифікація можливих законних дій щодо порушника закону з боку співробітника силових відомств.
1. Перша стадія – Присутність.
Ця стадія має на увазі присутність співробітника правоохоронних органів у штатній уніформі. Присутності з очевидною можливістю для суб'єктів розуміти перебування співробітника правоохоронних органів, як правило, достатньо для виконання вимог закону та припинення дрібних правопорушень. Залежно від обстановки та кількості людей на місці, цей рівень застосування сили може вимагати присутності кількох правоохоронців для впевненого контролю ситуації. Розстібання співробітником кобури і навіть вилучення ним зброї підпадають під цей рівень застосування сили.
2. Друга стадія – Законна вимога.
Ясні та зрозумілі усні розпорядження співробітника правоохоронних органів суб'єкту застосування стадії. У більшості ситуацій правоохоронці мають право доповнювати свої розпорядження попередженнями про наслідки за невиконання законних вимог. Розпорядження мають бути здійсненими та законними, а попередження мають відповідати стадіям моделі застосування сили, у разі відмови суб'єкта виконувати законні вимоги. Ймовірно, нездійсненною буде, наприклад, вимога особі в інвалідному візку стати. Виконуваною та законною буде вимога водію залишатися в машині, і тримати руки на кермі. Наведення на підозрюваних зброї також відноситься до цієї стадії застосування сили.
Примітка: вимога уповноваженої особи вважається незаконною, якщо:
- працівник держ. служби не ідентифікував себе(бейдж/жетон/шеврон/посвідчення)1. Перша стадія – Присутність.
Ця стадія має на увазі присутність співробітника правоохоронних органів у штатній уніформі. Присутності з очевидною можливістю для суб'єктів розуміти перебування співробітника правоохоронних органів, як правило, достатньо для виконання вимог закону та припинення дрібних правопорушень. Залежно від обстановки та кількості людей на місці, цей рівень застосування сили може вимагати присутності кількох правоохоронців для впевненого контролю ситуації. Розстібання співробітником кобури і навіть вилучення ним зброї підпадають під цей рівень застосування сили.
2. Друга стадія – Законна вимога.
Ясні та зрозумілі усні розпорядження співробітника правоохоронних органів суб'єкту застосування стадії. У більшості ситуацій правоохоронці мають право доповнювати свої розпорядження попередженнями про наслідки за невиконання законних вимог. Розпорядження мають бути здійсненими та законними, а попередження мають відповідати стадіям моделі застосування сили, у разі відмови суб'єкта виконувати законні вимоги. Ймовірно, нездійсненною буде, наприклад, вимога особі в інвалідному візку стати. Виконуваною та законною буде вимога водію залишатися в машині, і тримати руки на кермі. Наведення на підозрюваних зброї також відноситься до цієї стадії застосування сили.
Примітка: вимога уповноваженої особи вважається незаконною, якщо:
- працівник держслужби, виконуючи трафік-стоп, рухається не на службовому авто
- працівник держслужби, виконуючи трафік стоп, рухається на службовому авто без увімкнених проблискових маячків
- працівник держслужби, виконуючи трафік стоп, не повідомив підозрюваному структуру, що здійснює трафік-стоп.
3. Третя стадія – фізична дія.
До цієї стадії відносяться шокер , наручники, заламування рук, натискання на болючі точки. На цій стадії існує ймовірність завдання легкої шкоди здоров'ю, але дуже мала ймовірність заподіяння тяжкої шкоди у вигляді переломів кісток або розривів зв'язок. Також стадія включає удари руками і ногами, сюди ж може ставитися застосування кийків і сльозогінних аерозолів. Імовірність нанесення шкоди здоров'ю суб'єкта у вигляді переломів, розтягнення та розрив зв'язок, а також подразнень шкіри, очей та слизової оболонки.
4. Четверта стадія - застосування летальних спец. засобів.
Під цією стадією впливу мається на увазі застосування вогнепальної зброї. Однак у цій якості може виступати і автомобіль (взяття на капот), і будь-яка підручна зброя, що має необхідні властивості. На цій стадії впливу дуже ймовірно із заподіяння смерті або заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю суб'єкта.
Стаття 2. Усі стадії застосування сили повинні дотримуватися у суворому ієрархічному порядку від першої до четвертої. Перейти до наступної стадії дозволено у випадку, коли попередня стадія застосування сили не вирішила ситуацію, за винятком ситуацій , коли ситуація вимагає екстрених дій, у такому випадку можна застосувати четверту стадію без послідовності.
Приклад: озброєний злочинець при загрозі життю чи здоров’ю людині/офіцеру, відсутність можливості застосувати одну зі стадій.
Примітка: у випадку настання суспільно-небезпечних наслідків, співробітникам силових структур дозволено пропускати 2 стадію застосування сили.
Уточнення: під настанням суспільно-небезпечних наслідків слід розуміти такий стан речей, коли результати вчиненого діяння не можуть бути відвернені та повернуті у первісний стан.
Стаття 3. Кожен співробітник правоохоронних органів зобов'язаний спиратися на стадії застосування сили та процесуальний кодекс при прямій взаємодії з особою. Кожен співробітник, який застосовує певну стадію сили, повинен віддавати звітність своїм діям, а також бути готовим до того, що неналежне виконання своїх обов'язків призведе до кримінальної відповідальності.
Розділ ХІ.
Допит
Допит
Допит - Захід для стадії попереднього розслідування для з'ясування інформації, що стосується певного фолдера . У ході допиту допитуваному задаються певні питання, що виводять слідство на потрібні факти.
Стаття 1. Суб'єкти допиту.
У процесі допиту беруть участь:
1. Співробітник або співробітники правоохоронних органів, які ведуть/сприяють діловодству.
2. Свідок/підозрюваний/обвинувачений, чиї свідчення, на думку співробітника ведучого, можуть допомогти встановити істину.
3. При допиті може бути адвокат.
4. Представник керівництва державної структури, якщо процедура допиту ініційована щодо державного службовця.
5. Співробітники прокуратури.
Примітка: Жодних інших третіх осіб у процесі допиту не може бути. Співробітники зобов'язані забезпечувати конфіденційність даних, отриманих у ході допиту, аж до передачі справи до суду.
Стаття 2. Підстави виклику на допит.
Людина може бути викликана/приведена на допит лише у таких випадках:
1. Виклик у рамках розслідування у справі.
2. Постанови суду.
3. Коли співробітник став свідком правопорушення.
4. Постанови федеральних прокурорів для встановлення істини за позовною заявою/зверненням до прокуратури.
Примітка: Співробітник , який веде справу, має право викликати на допит людей, чиї свідчення, на думку співробітника, необхідні для просування справи.
Стаття 3. Особи , уповноважені проводити допит.
Повноваженнями на проведення допиту мають лише:
1. Співробітники прокуратури.
2. Уповноважені співробітники FIB.
3. Уповноважені співробітники LSPD.
4. Уповноважені співробітники USSS.
Примітка: У разі необхідності виклику на допит державного службовця співробітники прокуратури/FIB/USSS мають право самостійно повідомити про це, передавши інформацію через безпосереднє керівництво структури або надіславши повістку поштою.
Виняток: Співробітники LSPD не мають права проводити допити державних службовців, всі справи за їх участю повинні передавати до прокуратури/FIB/ USSS.
Стаття 4. Права учасників допиту.
1. Свідок/потерпілий має право:
● Прийти на допит із адвокатом.
● Не свідчити проти себе та своїх близьких.
● Оскаржити незаконні дії працівників щодо себе.
● Використовувати документи для надання свідчень.
● Давати свідчення.
2. Адвокат має право:
● Запитувати підзахисного, спрямовані на пояснення позиції захисту.
● Представляти інтереси підзахисного.
● Вимагати 5 хвилинну перерву під час проведення допиту з метою скоригувати тактику поведінки обвинуваченого на допиті.
● Відмовитися від своєї участі у допиті з морально-етичних міркувань.
3. Підозрюваний/обвинувачений має право:
● Знати у чому він підозрюється/звинувачується.
● Давати пояснення та показання щодо наявного щодо його підозри, або відмовитися від надання пояснень та показань.
● Користуватися послугами приватного адвоката / попросити державного адвоката.
Примітка: Якщо підозрюваний/обвинувачений вимагає адвоката, співробітник зобов'язаний повідомити про це за наступною формою в рацію департаменту: "Потрібно адвоката в офіс FIB для проведення допиту підозрюваного/обвинуваченого", чекати відповіді адвоката і не починати допит протягом мінімум 3-х хвилин.
● Оскаржити незаконні дії працівників щодо себе.
4. Співробітник, який проводить допит, має право:
● Обмежувати свободу переміщення допитуваного для забезпечення власної безпеки (використовувати наручники).
● Переривати/припиняти процедуру допиту будь-якої миті часу.
● Обшукувати всіх учасників допиту з метою запобігання загрозі вчиненню незаконних дій.
● Перевіряти документи учасників допиту.
● Задавати питання щодо діловодства всім учасникам допиту.
● Інкримінувати додаткові порушення , передбачені А.К.К. ґрунтуючись на свідченнях обвинуваченого.
● Використовувати всі законні методи для забезпечення конфіденційності отриманої в ході допиту інформації.
Стаття 5. Правила допиту.
Під час проведення допиту мають бути дотримані такі правила:
1. Не допускаються загрози/застосування фізичним/психологічним насильством, а також інші незаконні способи впливу на допитуваного.
2. Особи уповноважені проводити допит зобов'язані повідомити начальство чи самого громадянина про виклик такою.
Виняток: Виклик на допит на місці події.
3. Усі учасники допиту повинні бути ознайомлені з їхніми правами та обов'язками, а також попереджені про кримінальну відповідальність у разі їх порушення.
4. У допиті можуть брати участь від 2 до 6 співробітників, але при цьому в кімнаті з допитуваним може перебувати не більше 3 співробітників.
Виняток: Адвокат, Прокурор.
Стаття 1. Суб'єкти допиту.
У процесі допиту беруть участь:
1. Співробітник або співробітники правоохоронних органів, які ведуть/сприяють діловодству.
2. Свідок/підозрюваний/обвинувачений, чиї свідчення, на думку співробітника ведучого, можуть допомогти встановити істину.
3. При допиті може бути адвокат.
4. Представник керівництва державної структури, якщо процедура допиту ініційована щодо державного службовця.
5. Співробітники прокуратури.
Примітка: Жодних інших третіх осіб у процесі допиту не може бути. Співробітники зобов'язані забезпечувати конфіденційність даних, отриманих у ході допиту, аж до передачі справи до суду.
Стаття 2. Підстави виклику на допит.
Людина може бути викликана/приведена на допит лише у таких випадках:
1. Виклик у рамках розслідування у справі.
2. Постанови суду.
3. Коли співробітник став свідком правопорушення.
4. Постанови федеральних прокурорів для встановлення істини за позовною заявою/зверненням до прокуратури.
Примітка: Співробітник , який веде справу, має право викликати на допит людей, чиї свідчення, на думку співробітника, необхідні для просування справи.
Стаття 3. Особи , уповноважені проводити допит.
Повноваженнями на проведення допиту мають лише:
1. Співробітники прокуратури.
2. Уповноважені співробітники FIB.
3. Уповноважені співробітники LSPD.
4. Уповноважені співробітники USSS.
Примітка: У разі необхідності виклику на допит державного службовця співробітники прокуратури/FIB/USSS мають право самостійно повідомити про це, передавши інформацію через безпосереднє керівництво структури або надіславши повістку поштою.
Виняток: Співробітники LSPD не мають права проводити допити державних службовців, всі справи за їх участю повинні передавати до прокуратури/FIB/ USSS.
Стаття 4. Права учасників допиту.
1. Свідок/потерпілий має право:
● Прийти на допит із адвокатом.
● Не свідчити проти себе та своїх близьких.
● Оскаржити незаконні дії працівників щодо себе.
● Використовувати документи для надання свідчень.
● Давати свідчення.
2. Адвокат має право:
● Запитувати підзахисного, спрямовані на пояснення позиції захисту.
● Представляти інтереси підзахисного.
● Вимагати 5 хвилинну перерву під час проведення допиту з метою скоригувати тактику поведінки обвинуваченого на допиті.
● Відмовитися від своєї участі у допиті з морально-етичних міркувань.
3. Підозрюваний/обвинувачений має право:
● Знати у чому він підозрюється/звинувачується.
● Давати пояснення та показання щодо наявного щодо його підозри, або відмовитися від надання пояснень та показань.
● Користуватися послугами приватного адвоката / попросити державного адвоката.
Примітка: Якщо підозрюваний/обвинувачений вимагає адвоката, співробітник зобов'язаний повідомити про це за наступною формою в рацію департаменту: "Потрібно адвоката в офіс FIB для проведення допиту підозрюваного/обвинуваченого", чекати відповіді адвоката і не починати допит протягом мінімум 3-х хвилин.
● Оскаржити незаконні дії працівників щодо себе.
4. Співробітник, який проводить допит, має право:
● Обмежувати свободу переміщення допитуваного для забезпечення власної безпеки (використовувати наручники).
● Переривати/припиняти процедуру допиту будь-якої миті часу.
● Обшукувати всіх учасників допиту з метою запобігання загрозі вчиненню незаконних дій.
● Перевіряти документи учасників допиту.
● Задавати питання щодо діловодства всім учасникам допиту.
● Інкримінувати додаткові порушення , передбачені А.К.К. ґрунтуючись на свідченнях обвинуваченого.
● Використовувати всі законні методи для забезпечення конфіденційності отриманої в ході допиту інформації.
Стаття 5. Правила допиту.
Під час проведення допиту мають бути дотримані такі правила:
1. Не допускаються загрози/застосування фізичним/психологічним насильством, а також інші незаконні способи впливу на допитуваного.
2. Особи уповноважені проводити допит зобов'язані повідомити начальство чи самого громадянина про виклик такою.
Виняток: Виклик на допит на місці події.
3. Усі учасники допиту повинні бути ознайомлені з їхніми правами та обов'язками, а також попереджені про кримінальну відповідальність у разі їх порушення.
4. У допиті можуть брати участь від 2 до 6 співробітників, але при цьому в кімнаті з допитуваним може перебувати не більше 3 співробітників.
Виняток: Адвокат, Прокурор.
Розділ XII.
Федеральний розшук
Стаття 1. Федеральний розшук – комплекс заходів, спрямований на встановлення місцезнаходження певної людини, яка ховається від правоохоронних органів, слідства, суду, а також безвісти зниклих громадян на території Штату Сан-Андреас.
Стаття 2. Оголошувати особу у федеральний розшук можна за злочини, передбачені кримінальним статтями особливої частини АКК SA.
Стаття 3. Федеральний розшук, пов'язаний із порушенням законодавства Штату, прирівнювати до ордера на арешт.
Стаття 4. Оголошувати у федеральний розшук порушення АКК SA мають права такі лиця:
● Генеральний прокурор.
● Заступник Генерального прокурора.
● Судді.
● Особи зазначені в Статті 7 цього розділу.
Стаття 5. Оголошувати особу у федеральний розшук, яка зникла безвісти, мають право всі особи, перелічені у статті 4 цієї глави.
Стаття 6. Будь-які співробітники силових структур, що закінчили підготовку/стажування, можуть направити клопотання на ім’я Генерального прокурора чи його заступника з прикріпленням усієї доказової бази з метою оголосити певну особу у федеральний розшук.
Стаття 7. Співробітники LSPD та FIB, що займають посаду не нижче заступника керівника підрозділу, у разі наявності усієї доказової бази, можуть самостійно оголошувати особу у федеральний розшук, при цьому, зобов’язані зберігати усю доказову базу, у тому числі відеозаписи з бодікамери з фіксацією порушень, до моменту притягнення розшукуваного до відповідальності та протягом трьох діб після відбування ним покарання або до проходження термінів давності цього правопорушення. У разі притягнення до відповідальності чи оголошення в розшук за відсутності доказової бази, особа, що оголосила в розшук, понесе покарання відповідно до АКК SA.
Стаття 8. Регіональний розшук - розшукові заходи, що здійснюються в межах можливого місцезнаходження особи, яка ховається від правоохоронних органів, слідства, суду, а також безвісти зниклих громадян на території певного населеного пункту чи округу. Не допускаються розшукові дії щодо особи чи її Т/З на території, що не входить у межі, встановлені при оголошенні в розшук.
Стаття 9. Оголошувати у регіональний розшук можна осіб, що порушили ПДР, встановлені ДК SA, є винними чи підозрюються у скоєнні адміністративних правопорушень, можуть володіти корисною для слідства інформацією, або визнані безвісно зниклими.
Стаття 10. Оголошувати у регіональний розшук можуть:
● Співробітники LSPD та FIB, що займають посаду не нижче заступника керівника відділу, Детективи LSPD та Агенти CID FIB;
● Прокурори;
● Генеральний прокурор та його заступники;
● Судді.
Стаття 11. Співробітники LSPD та FIB, які оголосили особу у регіональний розшук за скоєння нею адміністративного правопорушення, зобов’язані зберігати усю доказову базу, у т. ч. відеофіксацію порушення до моменту виявлення та притягнення такої особи до відповідальності та протягом трьох діб з моменту відбування нею покарання, або до проходження термінів давності цього правопорушення.
Стаття 12. При виявленні особи, що знаходиться у розшуку, слід забезпечити право на належну правову процедуру. Підставою для затримання є сам факт знаходження такої особи у розшуку. Відповідальність за затримання та притягнення до відповідальності явно невинного особи, що була оголошена у розшук, несе співробітник, який безпосередньо оголосив таку особу у розшук.
Стаття 13. З метою забезпечення безпеки громадян штату SA цивільний який багаторазово порушив статті пов’язані з наркообігом, нелегальним зберіганням зброї, тероризмом, та розбій над держслужбовцями, виноситься ордер AS Офісом Генерального прокурора на особу яка небезпечна для суспільства.
Примітка: багаторазово мається на увазі 3 і більше разів.
Стаття 2. Оголошувати особу у федеральний розшук можна за злочини, передбачені кримінальним статтями особливої частини АКК SA.
Стаття 3. Федеральний розшук, пов'язаний із порушенням законодавства Штату, прирівнювати до ордера на арешт.
Стаття 4. Оголошувати у федеральний розшук порушення АКК SA мають права такі лиця:
● Генеральний прокурор.
● Заступник Генерального прокурора.
● Судді.
● Особи зазначені в Статті 7 цього розділу.
Стаття 5. Оголошувати особу у федеральний розшук, яка зникла безвісти, мають право всі особи, перелічені у статті 4 цієї глави.
Стаття 6. Будь-які співробітники силових структур, що закінчили підготовку/стажування, можуть направити клопотання на ім’я Генерального прокурора чи його заступника з прикріпленням усієї доказової бази з метою оголосити певну особу у федеральний розшук.
Стаття 7. Співробітники LSPD та FIB, що займають посаду не нижче заступника керівника підрозділу, у разі наявності усієї доказової бази, можуть самостійно оголошувати особу у федеральний розшук, при цьому, зобов’язані зберігати усю доказову базу, у тому числі відеозаписи з бодікамери з фіксацією порушень, до моменту притягнення розшукуваного до відповідальності та протягом трьох діб після відбування ним покарання або до проходження термінів давності цього правопорушення. У разі притягнення до відповідальності чи оголошення в розшук за відсутності доказової бази, особа, що оголосила в розшук, понесе покарання відповідно до АКК SA.
Стаття 8. Регіональний розшук - розшукові заходи, що здійснюються в межах можливого місцезнаходження особи, яка ховається від правоохоронних органів, слідства, суду, а також безвісти зниклих громадян на території певного населеного пункту чи округу. Не допускаються розшукові дії щодо особи чи її Т/З на території, що не входить у межі, встановлені при оголошенні в розшук.
Стаття 9. Оголошувати у регіональний розшук можна осіб, що порушили ПДР, встановлені ДК SA, є винними чи підозрюються у скоєнні адміністративних правопорушень, можуть володіти корисною для слідства інформацією, або визнані безвісно зниклими.
Стаття 10. Оголошувати у регіональний розшук можуть:
● Співробітники LSPD та FIB, що займають посаду не нижче заступника керівника відділу, Детективи LSPD та Агенти CID FIB;
● Прокурори;
● Генеральний прокурор та його заступники;
● Судді.
Стаття 11. Співробітники LSPD та FIB, які оголосили особу у регіональний розшук за скоєння нею адміністративного правопорушення, зобов’язані зберігати усю доказову базу, у т. ч. відеофіксацію порушення до моменту виявлення та притягнення такої особи до відповідальності та протягом трьох діб з моменту відбування нею покарання, або до проходження термінів давності цього правопорушення.
Стаття 12. При виявленні особи, що знаходиться у розшуку, слід забезпечити право на належну правову процедуру. Підставою для затримання є сам факт знаходження такої особи у розшуку. Відповідальність за затримання та притягнення до відповідальності явно невинного особи, що була оголошена у розшук, несе співробітник, який безпосередньо оголосив таку особу у розшук.
Стаття 13. З метою забезпечення безпеки громадян штату SA цивільний який багаторазово порушив статті пов’язані з наркообігом, нелегальним зберіганням зброї, тероризмом, та розбій над держслужбовцями, виноситься ордер AS Офісом Генерального прокурора на особу яка небезпечна для суспільства.
Примітка: багаторазово мається на увазі 3 і більше разів.
Розділ XIII.
Пріоритет розслідування правопорушень.
Пріоритет розслідування правопорушень.
Стаття 1. Пріоритет на розслідування правопорушень регіональної юрисдикції надається співробітникам LSPD.
Стаття 2. Пріоритет на розслідування правопорушень федеральної юрисдикції надається співробітникам FIB
Стаття 3. Пріоритет на розслідування правопорушень проти військової служби надається співробітникам 7 Headquarters Division.
Стаття 4. Пріоритет на розслідування фінансових правопорушень, правопорушень проти влади і правосуддя, основ конституційного ладу та безпеки держави, а також правопорушень, скоєних вищим керівництвом державних організацій надається співробітникам USSS.
Стаття 5. Силові структури, які мають пріоритет на розслідування певного правопорушення, мають право вимагати від силової структури із меншим пріоритетом щодо розслідування цього правопорушення передати всі матеріали справи та підозрюваних, якщо такі були затримані.
Стаття 6. Силова структура із меншим пріоритетом на розслідування певного правопорушення зобов'язана передати всі матеріали справи та затриманих силовій структурі із більшим пріоритетом на вимогу. Відповідальність за приховування матеріалів справи або підозрюваних передбачено чинним законодавством.
Стаття 7. Якщо розслідування велося співробітниками силової структури, які не уповноважені проводити арешт, вони зобов'язані передати правопорушника після доведення його вини у скоєнні правопорушення уповноваженому на здійснення арешту співробітнику силової структури, при цьому, мають право прослідкувати за правомірністю та чітким виконанням арешту таким співробітником
Стаття 8. Генеральний прокурор або його заступник мають право надавати пріоритет на ведення конкретної справи іншій силовій структурі незалежно від того, яка силова структура має пріоритет на ведення справ такого типу, встановлений даним кодексом, якщо мають підстави вважати, що таким чином процес розслідування буде ефективнішим чи об'єктивнішим.
Стаття 2. Пріоритет на розслідування правопорушень федеральної юрисдикції надається співробітникам FIB
Стаття 3. Пріоритет на розслідування правопорушень проти військової служби надається співробітникам 7 Headquarters Division.
Стаття 4. Пріоритет на розслідування фінансових правопорушень, правопорушень проти влади і правосуддя, основ конституційного ладу та безпеки держави, а також правопорушень, скоєних вищим керівництвом державних організацій надається співробітникам USSS.
Стаття 5. Силові структури, які мають пріоритет на розслідування певного правопорушення, мають право вимагати від силової структури із меншим пріоритетом щодо розслідування цього правопорушення передати всі матеріали справи та підозрюваних, якщо такі були затримані.
Стаття 6. Силова структура із меншим пріоритетом на розслідування певного правопорушення зобов'язана передати всі матеріали справи та затриманих силовій структурі із більшим пріоритетом на вимогу. Відповідальність за приховування матеріалів справи або підозрюваних передбачено чинним законодавством.
Стаття 7. Якщо розслідування велося співробітниками силової структури, які не уповноважені проводити арешт, вони зобов'язані передати правопорушника після доведення його вини у скоєнні правопорушення уповноваженому на здійснення арешту співробітнику силової структури, при цьому, мають право прослідкувати за правомірністю та чітким виконанням арешту таким співробітником
Стаття 8. Генеральний прокурор або його заступник мають право надавати пріоритет на ведення конкретної справи іншій силовій структурі незалежно від того, яка силова структура має пріоритет на ведення справ такого типу, встановлений даним кодексом, якщо мають підстави вважати, що таким чином процес розслідування буде ефективнішим чи об'єктивнішим.
Розділ XIV.
Юрисдикції силових структур.
Юрисдикції силових структур.
Стаття 1. Зона загальної юрисдикції - територія, у якій повноваження на виконання обов’язків мають усі силові структури. (Зелена зона).
Стаття 2. Los Santos Police Department має регіональну юрисдикцію у межах свого офісу (із пріоритетом), міста Los-Santos, поселення Чумаш, навколишніх територій, зон проведення спеціальних операцій, у тому числі спільних патрулів, а також у зоні загальної юрисдикції. (Синя та зелена зони).
Стаття 3. San-Andreas National Guard має регіональну юрисдикцію у межах форту Занкудо та навколишньої території (із пріоритетом), зон проведення спеціальних операцій, у тому числі спільних патрулів, прикордонній території штату (води океану), а також у зоні загальної юрисдикції. (Помаранчева та зелена зони, води океану).
Примітка: підрозділ 28 Special Operation Division має федеральну юрисдикцію повітряного простору штату Сан-Андреас.
Виняток: підрозділ 7 Headquarters Division та 28 Special Operation Division можуть проводити заходи щодо виявлення і затримання дезертирів та інших військовослужбовців SANG, що підозрюються у скоєнні правопорушень проти військової служби, в межах всього штату.
Стаття 4. Federal Investigation Bureau має федеральну юрисдикцію в межах штату Сан-Андреас (із пріоритетом на території свого офісу - чорна зона).
Стаття 5. United States Secret Service має федеральну юрисдикцію в межах штату Сан-Андреас (із пріоритетом на території капітолію та в зоні супроводження посадових осіб - біла зона).
Стаття 6. Дозволяється порушення юрисдикції для проїзду через цю територію у зв’язку із службовою необхідністю, а також у випадках, коли співробітник силової структури при виконанні став свідком скоєння правопорушення за межами своєї юрисдикції, або коли порушник виїхав за межі юрисдикції співробітника, що вів переслідування або громадянин знаходиться в розшуку. А також при отриманні дозволу порушення юрисдикції від структури юрисдикцію якої буде порушено, або від Офісу Генерального Прокурора.
Примітка: умови перебування співробітників однієї силової структури на території штабу іншої силової структури регламентовано іншими законами та кодексами чинного законодавства.
Стаття 7. Співробітники силових структур зобов’язані дотримуватися своєї юрисдикції.
Стаття 2. Los Santos Police Department має регіональну юрисдикцію у межах свого офісу (із пріоритетом), міста Los-Santos, поселення Чумаш, навколишніх територій, зон проведення спеціальних операцій, у тому числі спільних патрулів, а також у зоні загальної юрисдикції. (Синя та зелена зони).
Стаття 3. San-Andreas National Guard має регіональну юрисдикцію у межах форту Занкудо та навколишньої території (із пріоритетом), зон проведення спеціальних операцій, у тому числі спільних патрулів, прикордонній території штату (води океану), а також у зоні загальної юрисдикції. (Помаранчева та зелена зони, води океану).
Примітка: підрозділ 28 Special Operation Division має федеральну юрисдикцію повітряного простору штату Сан-Андреас.
Виняток: підрозділ 7 Headquarters Division та 28 Special Operation Division можуть проводити заходи щодо виявлення і затримання дезертирів та інших військовослужбовців SANG, що підозрюються у скоєнні правопорушень проти військової служби, в межах всього штату.
Стаття 4. Federal Investigation Bureau має федеральну юрисдикцію в межах штату Сан-Андреас (із пріоритетом на території свого офісу - чорна зона).
Стаття 5. United States Secret Service має федеральну юрисдикцію в межах штату Сан-Андреас (із пріоритетом на території капітолію та в зоні супроводження посадових осіб - біла зона).
Стаття 6. Дозволяється порушення юрисдикції для проїзду через цю територію у зв’язку із службовою необхідністю, а також у випадках, коли співробітник силової структури при виконанні став свідком скоєння правопорушення за межами своєї юрисдикції, або коли порушник виїхав за межі юрисдикції співробітника, що вів переслідування або громадянин знаходиться в розшуку. А також при отриманні дозволу порушення юрисдикції від структури юрисдикцію якої буде порушено, або від Офісу Генерального Прокурора.
Примітка: умови перебування співробітників однієї силової структури на території штабу іншої силової структури регламентовано іншими законами та кодексами чинного законодавства.
Стаття 7. Співробітники силових структур зобов’язані дотримуватися своєї юрисдикції.
Розділ XV.
Трафік-стоп та припинення порушень дорожнього кодексу
Трафік-стоп та припинення порушень дорожнього кодексу
Стаття 1. Трафік-стоп - це тимчасова зупинка транспортного засобу співробітниками силових структур з метою перевірки документів, обшуку, припинення порушень дорожнього кодексу, але не обмежуючись ними, затримання.
Уточнення: Трафік-стоп не є різновидом затримання, але вході слідчих дій може призвести до затримання.
Стаття 2. Припинення порушень дорожнього кодексу - процесуальні дії, метою яких є розслідування порушень дорожнього кодексу, встановлення факту скоєння зазначених порушень та притягнення винних до відповідальності у встановлених законодавством обсягах.
Стаття 3. Порядок проведення трафік-стопу:
1. Наказати підозрюваному зупинитися та заглушити двигун ТЗ.
Примітка: Наказ зупинитися обов’язково має бути оголошено з використанням мегафону. Після моменту, коли у мегафон від держ. службовця було 2 рази оголошено наказ зупинитися, але водій не виконав наказ, співробітники держ. структур мають право відкрити вогонь по колесам ТЗ порушника.
2. Переглянути номера автомобіля через базу даних. Ознайомитися з інформацією про власника автомобіля: переглянути чи не перебуває він у розшуку, чи немає у нього судимостей, чи не є він рецидивістом.
3. Представитися, надати підозрюваному можливість ознайомитися із шевроном/жетоном/ бейджом, де вказано особистий знак з номером, що дозволяє ідентифікувати особу співробітника для подальших слідчих дій, або службовим посвідченням.
4. Пояснити підозрюваному причину зупинки.
5. Висунути підозрюваному вимогу покинути транспортний засіб.
6. Встановити особу підозрюваного (висунути вимогу пред’явити документи, що посвідчують особу).
7. Ознайомитися із водійським посвідченням підозрюваного (висунути вимогу пред’явити водійське посвідчення).
Стаття 4. Порядок процесуальних дій при припиненні порушень дорожнього кодексу:
1. Здійснити трафік-стоп у порядку, встановленому даним кодексом.
2. Провести слідчі дії з метою доведення чи спростування факту вчинення порушень, передбачених статтями дорожнього кодексу, зокрема:
- опитати зупинену особу, свідків;
- встановити обставини скоєння порушення, якщо таке було.
3. У випадку доведення вини підозрюваного - притягнути до відповідальності у визначеному законодавством обсязі.
4. У випадку непідтвердження вини зупиненої особи/факту скоєння порушення - відпустити зупинену особу.
Стаття 5. Якщо в ході трафік-стопу чи припинення порушень дорожнього кодексу були підстави вважати, що зупинений скоїв адміністративне чи кримінальне порушення, чи у ході встановлення особи було виявлено факт розшуку цієї особи у зв’язку із підозрою у скоєнні вищезазначених порушень, особа має бути затримана. Подальші дії відбуваються відповідно до розділу II цього кодексу.
Стаття 6. Співробітники, що проводять трафік-стоп чи припинення порушень дорожнього кодексу, зобов’язані вести відеозапис усієї ситуації та зберігати його протягом 72 годин.
Стаття 7. У випадку, якщо трафік-стоп чи процес припинення порушень дорожнього кодексу відбувалися із порушеннями положень ст. 3, 4 цього розділу, підозрюваного необхідно відпустити.
Виняток: якщо становище підозрюваного підпадає під ст. 5 цього розділу, відбувається затримання, а співробітник, що проводив процесуальні дії, передбачені ст. 3, 4. цього кодексу із порушеннями, понесе відповідальність за допущені порушення.
Уточнення: Трафік-стоп не є різновидом затримання, але вході слідчих дій може призвести до затримання.
Стаття 2. Припинення порушень дорожнього кодексу - процесуальні дії, метою яких є розслідування порушень дорожнього кодексу, встановлення факту скоєння зазначених порушень та притягнення винних до відповідальності у встановлених законодавством обсягах.
Стаття 3. Порядок проведення трафік-стопу:
1. Наказати підозрюваному зупинитися та заглушити двигун ТЗ.
Примітка: Наказ зупинитися обов’язково має бути оголошено з використанням мегафону. Після моменту, коли у мегафон від держ. службовця було 2 рази оголошено наказ зупинитися, але водій не виконав наказ, співробітники держ. структур мають право відкрити вогонь по колесам ТЗ порушника.
2. Переглянути номера автомобіля через базу даних. Ознайомитися з інформацією про власника автомобіля: переглянути чи не перебуває він у розшуку, чи немає у нього судимостей, чи не є він рецидивістом.
3. Представитися, надати підозрюваному можливість ознайомитися із шевроном/жетоном/ бейджом, де вказано особистий знак з номером, що дозволяє ідентифікувати особу співробітника для подальших слідчих дій, або службовим посвідченням.
4. Пояснити підозрюваному причину зупинки.
5. Висунути підозрюваному вимогу покинути транспортний засіб.
6. Встановити особу підозрюваного (висунути вимогу пред’явити документи, що посвідчують особу).
7. Ознайомитися із водійським посвідченням підозрюваного (висунути вимогу пред’явити водійське посвідчення).
Стаття 4. Порядок процесуальних дій при припиненні порушень дорожнього кодексу:
1. Здійснити трафік-стоп у порядку, встановленому даним кодексом.
2. Провести слідчі дії з метою доведення чи спростування факту вчинення порушень, передбачених статтями дорожнього кодексу, зокрема:
- опитати зупинену особу, свідків;
- встановити обставини скоєння порушення, якщо таке було.
3. У випадку доведення вини підозрюваного - притягнути до відповідальності у визначеному законодавством обсязі.
4. У випадку непідтвердження вини зупиненої особи/факту скоєння порушення - відпустити зупинену особу.
Стаття 5. Якщо в ході трафік-стопу чи припинення порушень дорожнього кодексу були підстави вважати, що зупинений скоїв адміністративне чи кримінальне порушення, чи у ході встановлення особи було виявлено факт розшуку цієї особи у зв’язку із підозрою у скоєнні вищезазначених порушень, особа має бути затримана. Подальші дії відбуваються відповідно до розділу II цього кодексу.
Стаття 6. Співробітники, що проводять трафік-стоп чи припинення порушень дорожнього кодексу, зобов’язані вести відеозапис усієї ситуації та зберігати його протягом 72 годин.
Стаття 7. У випадку, якщо трафік-стоп чи процес припинення порушень дорожнього кодексу відбувалися із порушеннями положень ст. 3, 4 цього розділу, підозрюваного необхідно відпустити.
Виняток: якщо становище підозрюваного підпадає під ст. 5 цього розділу, відбувається затримання, а співробітник, що проводив процесуальні дії, передбачені ст. 3, 4. цього кодексу із порушеннями, понесе відповідальність за допущені порушення.
Останнє редагування модератором: